❦
Пʼятниця, 21 листопада 1873
Vendredi 21 novembre 1873
на полях · note de Marie sur la page de titre du Livre 13
Напередодні його весілля закінчується ця нещасна1 книжка! Після його одруження для мене починається нова ера.
La veille de son mariage est terminé ce wretched livre ! Après son mariage une ère nouvelle commence pour moi.
Вчора, закінчивши писати, я йду до мами дізнатися напевне, чи купили цю віллу, але мене заспокоюють: на щастя, мама нічого не купила — мені на радість. До півночі ми сидимо разом — я, Жорж, Валіцький і Діна з тіткою розмовляти, і я знову говорю про наше життя.
Hier ayant fini d’écrire je vais chez maman pour savoir au juste si on a acheté cette villa, mais on me rassure, heureusement maman n’a rien acheté, pour mon bonheur. Nous restons jusqu’à minuit ensemble, moi, Georges, Walitsky et Dina et ma tante à parler et je parle encore de notre vie.
О другій годині вже дядя — як ми називаємо графа де Тулуз-Лотрека — отже, дядя о другій приходить, і мене кличуть, вони вже готові сідати у карету, я мерщій біжу (коричнева сукня, чорний капелюшок, непогано). Ми — тітка, дідусь, дядя і я — їдемо оглядати готелі для дяді. Він вибагливий до помешкань, як і я. О третій усі їдуть до Монако — дядя, мама, тітка, Валіцький і маленький Мерано. Я ненадовго спускаюся на вокзал, мама дає мені ключ від шафи й двадцять франків.
A deux heures déjà diadia comme nous appelons le comte de Toulouse-Lautrec, diadia donc à deux heures vient, et on m’appelle, il sont prêts à monter en voiture, je cours vite (robe brune, chapeau noir, pas mal). Nous, ma tante, papa, diadia et moi, allons visiter des hôtels pour diadia. Il est difficile comme moi pour les appartements. A trois heures ils vont tous à Monaco, diadia, maman, ma tante, Walitsky et le petit Merano. Je descends pour un moment à la gare, maman me donne la clef de l’armoire et vingt francs.
Ми виходимо з Бет і Гічкок, Діна пішла пішки із Соломинкою. (За сніданком принесли сукні від Ворта — чарівні, божественні!) Я думаю замовити сукню для своєї власної персони2. По правді, мені нема в чому піти на звичайний обід, як учора, чи до театру. У мене є ці дві прогулянкові сукні та біла сукня з минулого року — от і все. І ще сміють казати, що в мене багато суконь! Де ти, правдо?!
Nous sortons avec Bête et Hitchcock, Dina est allée avec Solominka à pied. (A déjeuner on a apporté les robes de Worth, adorables, divines !). Je pense à commander une robe pour ma propria persona. En vérité je n’ai rien à mettre pour un simple dîner comme hier ou pour aller au théâtre. J’ai ces deux robes de promenade et la robe blanche de l’année dernière, et voilà tout. Et on ose dire que j’ai beaucoup de robes ! La vérité où-ce que tu es ?!
Мені чотирнадцять років, і ось до яких висновків я дійшла. — Усі добрі, доки дружиш, не зближуючись, — дружби в моєму розумінні не існує. — Правди теж немає. — Гроші — це все. — Жити — значить любити, любити — значить жити.
J’ai quatorze ans, et voilà à quelles conclusions je suis arrivée. - Tout le monde est bon tant qu’on est ami sans être intime, - l’amitié comme je l’entends n’existe pas. - La vérité non plus. - L’argent c’est tout. - Vivre c’est aimer, aimer c’est vivre.
Не відбігаймо від теми, моя мила! Ти виходиш, а потім... а потім я їду в порт забрати моє сідло, яке прийшло вчора3. Я йду на митницю, якісь чоловіки водять мене по кількох кімнатах, нарешті я бачу своє любе сідло, я беру його з собою, його кладуть разом із ящиком на козли. Ми робимо коло набережною, і я повертаюся о четвертій, але починаю грати на фортепіано лише о пів на пʼяту — я витратила пів години, милуючись своїм сідлом.
Ne divaguons pas ma fille ! Tu sors et puis... et puis je vais au port chercher ma saddle qui is come since yesterday. Je vais à la douane, des hommes me font passer dans plusieurs chambres, enfin je vois ma chérie selle, je la prends avec moi, on la met avec la caisse sur le siège. Nous faisons un tour à la promenade et je rentre à quatre heures mais je ne commence le piano qu’à quatre heures et demie, j’ai perdu une demi-heure à admirer ma selle.
на полях
С означає Соломинка або пані Маркевич
dans la marge S veut dire Solominka ou Mme Markevitch
С. і Терм приходять, залишаються пʼять хвилин і йдуть. На обід мама й дядя повертаються. Мама виграла сімсот франків. Вони спізнилися на потяг, тож узяли карету й мчали, як божевільні, до Монако, де потяг якраз зупинився. Вони мало не перекинули карету, що щодуху несла їх. Я починаю звикати до дяді.
S. et Terme viennent, restent cinq minutes et s’en vont. Pour le dîner maman et diadia reviennent. Maman a gagné sept cents francs. Ils ont manqué le train alors ils prennent une voiture et courent comme des fous jusqu’à Monaco où le train venait justement de s’arrêter. Ils ont presque renversé la voiture qui les conduisait ventre à terre. Je commence à m’habituer à diadia.
Я, можна сказати, забула того, хто змусив мене стільки бруднити паперу. Але я надто люблю, щоб забути цю тварину. Він був моїм першим і завдав мені стільки горя (на мелодію пісні Фортуніо).
J’ai pour ainsi dire oublié celui qui m’a fait tant salir du papier. Mais j’aime trop pour oublier cet animal. Il était mon premier et m’a fait tant de mal (sur la chanson de Fortunio).
Мені приносять дві чашки чаю, які я випиваю в себе в кімнаті.
On m’apporte deux tasses de thé que je vide dans ma chambre.
Валіцький склав нібито мемуари Поля, і Поль переписав їх у свій зошит, який навмисне залишив у Соломинки; у цих мемуарах він говорить сам собі, як він закоханий у неї, що Петі вже ніщо тощо. І ця дурепа Соломинка сприйняла це серйозно й дивиться на Поля з ніжною поблажливістю. Треба ж бути такою дурною!
Walitsky a composé des mémoires quasi-de Paul et Paul les a copiés dans son carnet qu’il a laissé exprès chez Solominka, dans ses mémoires il se dit à soi-même comme il est amoureux d’elle, que Petit n’est plus rien etc. Eh bien cette bête de Solominka a pris cela au sérieux et regarde Paul avec une tendre indulgence. Faut-il être bête !
(«Мармурові дівчата»). Не знаю, яка муха мене вкусила. І чому — не знаю, стільки чудових мрій переслідують мене і ввечері, і вранці. Хочу думати про інше. І він приходить туди стати («Фортуніо») Але зовсім ні.
(Filles de marbre). Je ne sais quelle mouche me pique. Ni pourquoi je n’en sais rien, tant de rêves magnifiques me poursuivent soir et matin. Je veux penser à autre chose. Et il vient là se poster (Fortunio) Mais pas du tout.
Щойно мої повіки заплющаться
Dès que mes paupières sont closes
Я бачу його всюди.
Je le vois partout.
Я думаю, що це божевілля, бо інакше.
Je pense que c’est de la folie car autrement.
Я думаю, що це мине, бо інакше все моє існування буде лише довгою мукою.
Je pense que ça se passera car autrement Toute mon existence ne sera qu’un long tourment.
Примітки
В оригіналі англійською: «wretched». ↩
В оригіналі латиною: «propria persona». ↩
В оригіналі англійською: «saddle qui is come since yesterday» (з граматичними помилками Марі та французьким qui). ↩