Неділя, 30 листопада 1873

Я хотіла встати рано й зробити багато справ, але, як завжди буває, коли я будую плани на майбутнє, я нічого не зробила. Я ледве встигла зібратися до церкви (синя сукня, чорний капелюшок, добре); щонеділі я потворна. У мене таке тендітне обличчя — годину більше чи менше сну, і лице стомлене.
До нас приходить кілька собак: Анічкови, пані Федорова, Тормосов, дядя — були вранці. Чи можна повірити, що Арнольді склав йому візит! Він прийняв його як слід, бо знав одного Арнольді — великого шахрая й свого ворога.
Нарешті приходить Серафіна, про яку так давно говорилося. Я сподівалася побачити граціозну, елегантну, гарно складену жінку з чарівними манерами. Але вона входить: величезна голова, наче оберемок сіна, а на ній чорний капелюшок із кількома білими перами, довга, погано пошита сукня з чорного оксамиту, ліф, оздоблений мереживом, перли, діаманти, на плечах якесь жовте гаптоване ганчірʼя. Обличчя трохи підбілене. Манірна, неприродна, негарно складена, тіло німецьке чи італійське, голова італійська — вона справляє на мене враження маленької гидоти. Візит дуже короткий; мавпа її лякає, вона верещить, потім її повели, не знаю навіщо, до моєї кімнати для занять, двері відчинилися, дмухнув вітер — знову вереск і стрибок назад.
Перше враження не дуже добре, побачимо згодом. За пів години вони всі їдуть до Соломинки; я їду по них — по маму, тітку й Діну, — і ми вирушаємо прогулятися набережною.
Але вітер страшенний, ландо закривають, музика скінчилася о четвертій, і там ані душі. Справді, я ненавиджу Ніццу. Потім ми їдемо до готелю де ля Пе по дядю, він їде до Монако з нашими. Я не піднімаюся нагору, ми з Діною лишаємося в кареті, але по нас приходять. Цього разу Серафіна здається мені кращою, я звикну до її кривлянь. Вона дивиться на маму так, як я дивлюся на Елен; яка ж мама гарна, проста, рівна, округла, правильна поруч із цією мавпочкою. Це мамина подруга — подруги дівочих років. Вони їдуть.
Ми забираємо княгиню і їдемо до Румпельмаєра. Ніколи я ще так не нудьгувала.
За обідом Піту перекидає лампу, зчиняє страшенний переполох, великий галас. Після обіду я лишаюся внизу з Бет і Діною.
Ми нудьгуємо всі втрьох і намагаємося вигадати щось надзвичайне, щоб розвіяти цю нудьгу, але моїй сумній уяві нічого не спадає на думку; ми обмінюємося дурними, манірними словами й зрештою граємо в королів. Після першої гри я йду спати, і Бет бажає, щоб мені наснився герцог, — я з радістю так і зробила б.
Яка ж я негідна дочка! У мене є все, що треба, і навіть більше, я роблю, що хочу, я мала б бути щасливою — і що ж! Я сама вигадую собі прикрощі, нещастя, я смію нудьгувати! Мені незатишно у власній шкурі — чиста правда.
Мене починає переслідувати новий страх, а саме... вони одружуються 10 грудня, наступної середи, і для весільної подорожі цілком можуть вибрати Ніццу, і якщо вони приїдуть, я буду найнещаснішим створінням!
Усі в домі знатимуть, про це говоритимуть, а радше не говоритимуть — особливо мама й тітка, і це найжахливіше. Я їх зустріну... і як мені тримати обличчя, щоб нічого не видати, — а від цього все тільки більше впадатиме в очі. Це буде мука; я не можу без внутрішніх сліз думати про те, що вони можуть приїхати сюди.
Найбільше тому, що про них говоритимуть; якби ніхто їх не бачив, я цілком могла б це витримати, але всі ці люди, їхні очі, їхні погляди! Які тортури, Господи.
Ніщо мене не цікавить, «Серце моє, втомлене всім, навіть надією». Ні, Бог не дає всього, чого просиш, треба заслужити, а я не заслужила.
Я нудьгую, мені сумно, неділя завжди додає нудьги. Неділі слід віддавати праці й молитвам, а розважатися — коли маєш на це охоту. Розбите серце, зламаний дух, розбита душа, перекинуті плани, ошукане сподівання і тривожний стан душі.

Примітки

В оригіналі англійською: «the long ago spoken of». ↩
В оригіналі англійською: «screams». ↩
В оригіналі англійською: «scream». ↩
В оригіналі англійською: «my motherʼs friend, - friends of girlhood». ↩
В оригіналі іспанською: «duque». ↩
В оригіналі англійською: «Broken heart, broken spirits, broken soul, overturned plans, deceived expectation and alarming state of mind». ↩