Вівторок, 2 січня 1877

Я винесла з Рима таке саме приємне й прісне враження, як із Неаполя, і ескіз старої жінки, виконаний досить пристойно.
Я в Генуї.
Я спокійна. Про Пʼєтра нам говорили цілком невимушено, мовби нічого не сталося, ніхто, здавалося, не переймався ним і не вірив усіляким речам. Ми їхали з якимось навіженим.
Я почала мрію у восьми картинах.
Минулої зими й тепер я майже щодня проходила площею Барберіні, і на розі одного будинку я прочитала напис червоними літерами, який учора особливо мене вразив: Ми хочемо приєднання до конституційного королівства Віктора-Емануїла.
Ця воля, виражена цією милозвучною й ніжною мовою, творить чарівний контраст, у якому мені ввижається щось на кшталт мимовільного кокетства. Мене наївно захоплює, що тут просять короля.
За цією фразою в моїй уяві постає потворна постать Віктора-Емануїла, позначена дивною величчю: він рушає на Рим, і на Капітолії всього лиш чотири тисячі проголошують його Король і визволитель. І так він звершує обʼєднання найпрекраснішої країни світу.
Від цього у вас по жилах пробігає дрож захвату, і запевняю вас, що негарна голова короля варта багатьох голів давнини.
Ця фраза має ще й інший сенс. Це жадання молодої Італії, яке, здається мені, прилинуло на невидимих крилах і зворушує й розчулює невідомо чому.

Примітки

В оригіналі італійською: «Vogliamo lʼaccessione al regno costituzionale di Vittorio Emanuele» — гасло Рисорджименто. ↩
Віктор-Емануїл II (1820–1878) — перший король обʼєднаної Італії; відомий своєю показною, хоч і незграбною зовнішністю. ↩
В оригіналі італійською: «Re e liberatore» — титул Віктора-Емануїла II після обʼєднання Італії. ↩
«Молода Італія» (La Giovine Italia) — рух Рисорджименто, заснований Мадзіні 1831 року, що закликав до обʼєднання Італії та республіканського правління. ↩