Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Понеділок, 1 січня 1877

Я силкуюся бути веселою, приходить Вісконті. Це «друг», ми говоримо про наші інтимні справи. Він каже, що про це не говорили. Це аж надто мене заспокоює. Він розповідає також, що донька кардинала збирається подати на родину Антонеллі непотрібний, але вельми скандальний позов, і що граф Луї з родиною живуть так убого й так погано тримають свій дім:

# Lundi 1er janvier 1877

— Що я зрештою перестав туди ходити, скажу вам відверто, бо для мене такий занедбаний дім — це наче копняк під зад.

- Que j'ai fini par ne plus y aller, je vous le dis franchement, car pour moi une maison aussi mal tenue c'est comme un coup de pied au derrière.

Що ж, для мене це теж копняк під зад, і я думаю про свою поблажливість до П'єтра з усмішкою співчуття.

Eh bien à moi aussi c'est un coup de pied au derrière et je pense à ma condescendance envers Pietro avec un sourire de compassion.

Дивовижно, як мене ображають такі речі.

C'est merveilleux comme ces choses-là me froissent.

Що нижче він падає, то більше я шкодую про свою слабкість і то спокійніша щодо теперішнього.

Plus il tombe plus je regrette ma faiblesse et plus je suis tranquille pour le présent.

Я отримала анонімний кошик квітів. Конвалії і плющ… це наводить на мрії. Це ні Сімонетті, ні Пловден, — останній приходить перед обідом, «боячись не застати нас увечері». Усі інші прислали б візитку… Мама сміється й запевняє, що це Анджеліні.

J'ai reçu une corbeille de fleurs anonyme. Des muguets et du lierre... cela fait rêver. Ce n'est ni Simonetti, ni Plowden, ce dernier vient avant dîner "de crainte de ne pas nous trouver le soir". Tous les autres auraient envoyé une carte... Maman rit et assure que c'est Angelini.

Ми виходимо, і задля великої скромності я вдягаю чорний капелюх, це вельми гарно.

Nous sortons et, pour grande modestie, je mets le chapeau noir, c'est fort joli.

Прогулянка, юрба доброзичлива, щаслива, наївна, палка, мистецька, що бавиться, мов дитина на святі…

Promenade, multitude bienveillante, heureuse, naïve, ardente, artistique, s'amusant comme un enfant en fête...

Дивовижний захід сонця. Душа моя ніби має крила й хоче злетіти в небесні висоти.

Coucher de soleil merveilleux. Mon âme semble avoir des ailes et vouloir s'envoler dans les hauteurs célestes.

Мені хочеться поїхати до Парижа. Я надіслала поштою Анджеліні чорне пасмо з маминого шиньйону.

J'ai envie d'aller à Paris. J'ai envoyé par poste à Angelini une boucle de cheveux noirs du chignon de maman.

Величезний ніс — Дорії, щоб нагадати йому про пані Леге. І помаранчевий листок — Полеві Антонеллі.

Un nez énorme à Doria, pour lui rappeler Mme Leghait. Et une feuille d'oranger à Paul Antonelli.

І листа Анджеліні, у якому прошу його купити мені бонбоньєрку й надіслати її до Сан-Ремо, на Рокку… Я від'їжджаю завтра, але це припаси на Карнавал.

Et une lettre à Angelini dans laquelle je le prie de m'acheter une bonbonnière et de l'envoyer à San Remo, à la Rocca... Je pars demain, mais ce sont des matériaux pour le Carnaval.