Середа, 28 травня 1884

Жюліан пише Діні, що йому соромно за мене, і просить її не вірити, ніби він здатен на підлоти.
Тоні пише мені в тому самому дусі, і я відповідаю йому:
Добродію,
Не думайте, що я дуже схвильована тим, що знову вам пишу; я вже не пам'ятаю свого листа, але по суті кажу йому, що... не запалюючись.
— Я більше не вважаю пана Жюліана здатним на лицедійство.
Але як було не повірити в усе тієї першої миті, побачивши, що гротескний Морен проходить із двадцятьма вісьмома голосами? Я б нічого не сказала, якби не пройшов жалюгідний Морен; в інших є свої друзі, але паскудний Морен мав тих самих друзів, що й я, учень майстерень, як і я.
Тож я хотіла б знати, любий метре, як воно є насправді, що сказало шановне журі, які головні вади? Чому? Я думаю про свій живопис гірше за будь-кого, але мимоволі дивлюся праворуч і ліворуч на жахливі речі, які винагородили, і лишаюся зануреною в океан сумніву.
Єдине, що мене цікавить, — це чи добра моя картина, чи погана. Не кажіть мені, що вона добра, аби мене втішити; краще сказати мені правду й не дати мені вперто йти хибним шляхом. Можливо, ті речі, які я вважаю нікчемними, кволими чи безглуздими, і є добрі, я просто помиляюся, та й по всьому. Ті, хто хвалив мій живопис, дуже винні; я спробую малювати, як мерзенний Морен. Якщо це так добре — зрештою, пан Жюліан вільний воліти сміховинного Морена над мене, у кожного свої очі. Але хіба могла я не повірити в чаклунство перед медаллю нікчемного Морена.
Чи є на світі люди, здатні сказати, що портрет бридкого Морена більше вартий за мою картину?
Пан Бастьєн-Лепаж дістав вісім голосів за свою «Жанну д'Арк». Пан Мартен дістав першу медаль. А незрівнянний Морен щойно дістав 28 голосів, рівно на 20 більше за мене...
Нема ні совісті, ні справедливості. Зрештою, чому ж вірити. Я геть збита з пантелику. Але ніколи, ніколи я не проковтну 28 голосів за паскудного Морена.
Це, звісно, не мій лист дослівно, але приблизно так.
Я дістала 8 голосів. Вісім. Читайте й дивуйтеся. Треба бути по-справжньому сильним, щоб не піти на дно навіки перед такими речами. Морен — 28 голосів, а я — 8.
Наступного року, надіславши ще одне добре полотно, я таки змушу їх дати мені їхню медаль, я знаю, що завжди досягаєш свого, якщо ти справді сильний, але які зволікання й які муки. Мені, далебі, соромно хвалити себе, але треба ж якось боронитися; я вважаю себе цілком безсторонньою, я водночас і актор, і глядач, і справжній глядач судить про живопис мене-актора.
Це недобре порівняно з майстрами, але порівняно з тими, кого нагородили медалями!!
Ах! Боже! Морен! Щоб уже не казати про решту.
А ще двадцятеро інших, усі гірші за мене!
Якщо це недобре, то навіщо казали, ніби це зробив Бастьєн!!!