❦
Понеділок, 1 січня 1883
Lundi 1er janvier 1883
Ґамбетта1, що вже кілька днів був хворий чи поранений, щойно помер.
Gambetta malade, ou blessé, depuis plusieurs jours, vient de mourir.
Не можу передати, яке дивне враження справила ця смерть. У неї неможливо повірити. Цей чоловік так невіддільно належав до життя цілої країни, що нічого не уявиш без нього. Тріумфи, поразки, карикатури, звинувачення, хвала, кпини — ніщо не трималося без нього.
Je ne peux pas dire l’étrange effet produit par cette mort. Il est impossible d’y croire. Cet homme faisait tellement partie de la vie du pays entier que l’on ne s’imagine rien sans lui. Triomphes, défaites, caricatures, accusations, louanges, blagues rien ne se tenait debout sans lui.
Можливо... Газети говорять про його падіння, та він ніколи не падав. Його міністерство2! Хіба ж можна судити про міністерство, що протривало шість тижнів. Який жарт і яка недобросовісність! Від людини вимагають бути у повній силі3 за сорок днів, під вічною загрозою бути скинутим через якесь питання про гумові супниці з подвійним механізмом.
Peut-être... Les journaux parlent de sa chute, il n’est jamais tombé. Son ministère ! Est-ce qu’on peut juger un ministère de six semaines. Quelle plaisanterie et quelle mauvaise foi ! On demande à un homme d’être fully en quarante jours avec la menace perpétuelle d’être renversé pour une question de soupières en caoutchouc à double détente.
Але я далеко від цього хвилювання, відірвана й отупіла від цього мерзенного малярства...
Mais je suis loin de cette agitation, isolée et abrutie par cette ignoble peinture...
Помер при семи лікарях, і скільки ж довкола нього інтересів, скільки бажання його врятувати! Навіщо ж лікуватися, мучитися, страждати. Смерть жахає мене тепер, ніби я її бачу.
Mort avec sept médecins et quels intérêts autour de lui, quels désirs de le sauver ! A quoi bon se soigner, se tourmenter, souffrir. La mort m’épouvante à présent comme si je la voyais.
Так, мені здається, що це настане... Скоро. Ах! якою малою себе почуваєш! І навіщо? Чому? Має бути щось по той бік, це минуще існування — це замало, воно не відповідає нашим думкам і пориванням. Є потойбіччя, інакше цьому життю немає пояснення, а Бог видається безглуздим.
Oui, il me semble que cela va venir... Bientôt. Ah ! qu’on se sent petit ! Et à quoi bon ? Pourquoi ? Il doit y avoir quelque chose au delà, cette existence passagère n’est pas assez, n’est pas en proportion avec nos pensées et nos aspirations. Il y a l’au delà, sans quoi cette vie ne s’explique pas et Dieu semble absurde.
Майбутнє життя... Бувають хвилини, коли його прозріваєш, не розуміючи, і тебе охоплює жах.
La vie future... Il y a des moments où on l’entrevoit sans la comprendre et l’on est épouvanté.
Сумний Новий рік із княгинею, Алексісом і Дюсотуа, сумним до смерті, який грає незрівнянний «Жалобний марш»4 Шопена. Днями я впала на сходах, сьогодні зранку мало не впала біля ванни, кажуть, що це віщує кінець... Отже, ворожки збрехали... Можливо.
Triste jour de l’an avec la princesse, Alexis et Dusautoy triste à mourir et qui joue l’incomparable « Marche funèbre » de Chopin. L’autre jour je suis tombée dans l’escalier, ce matin j’ai failli tomber près de mon bain, on dit que cela présage la fin... Alors les tireuses de cartes auraient menti... Possible.
Яке жалюгідне, яке жалюгідне, яке жалюгідне існування.
Quelle misérable, quelle misérable, quelle misérable existence.
А до всього мене ще й так обмовляють. І як же так виходить? Ах! я ніколи не повірю в те, що мені казатимуть про інших. Світ підлий.
Je suis si calomniée par dessus le marché. Et comment cela se fait-il ? Ah ! je ne croirai jamais ce qu’on me dira des autres. Le monde est infâme.
А найжахливіше те, що все, що про мене захочуть вигадати, завжди здаватиметься можливим і вірогідним... Хоч би що я робила... І я не знаю, як так виходить. Є сила-силенна людей, що мною цікавляться, і, як це завжди буває, перебільшують і вигадують, щоб зробити свої розмови цікавішими... О! іноді я й сама так роблю, говорячи про інших... Рідко, а тепер уже ніколи. Мені наснився сон, якого я не памʼятаю, але який лишив у мене враження порожнечі, небуття, холоду.
Et ce qui est atroce c’est que tout ce qu’on voudra inventer sur moi paraîtra toujours possible et croyable... J’aurai beau faire... Et je ne sais comment cela se fait. Il y a une masse de gens qui s’occupent de moi et comme cela se trouve toujours renchérissent et inventent pour rendre leurs conversations plus intéressantes... Oh ! quelquefois je fais cela moi-même en parlant des autres... Rarement et à présent plus jamais. J’ai fait un rêve que je ne me rappelle pas mais qui m’a laissé une impression de vide, de néant, de froid.
Я написала Етенсель5, щоб сказати їй, що цього року залюбки напишу портрет її доньки, торік я поїхала до Ніцци, як і мала зробити, а вона відповідає мені найлюбʼязнішим, найприязнішим із листів, що пришле мені Мімі 3 січня. Якби я зробила це добре, та ще й картину на додачу моє щастя було б забезпечене. Брезло пише портрет панни де Роде, доньки управителя «Фігаро». А оскільки Етенсель — оглядачка «Фігаро», то спершу був би світський розголос, а потім вона показала б його Вольфові6.
J’ai écrit à Etincelle pour lui dire que cette année je ferais volontiers le portrait de sa fille, l’année dernière je suis partie pour Nice comme je devais le faire et elle me répond par la plus aimable et la plus sympathique des lettres qu’elle m’enverra Mimie le 3 janvier. Si je le faisais bien et un tableau avec ma fortune serait faite. Breslau fait le portrait de Mlle de Rodays, la fille de l’administrateur du « Figaro ». Etincelle étant la chroniqueuse du « Figaro », on aurait d’abord la réclame mondaine et ensuite elle le ferait voir à Wolff.
Примітки
Леон Ґамбетта (1838–1882) — республіканський лідер національної оборони 1870–71 років, голова Палати, а 1881–82 років глава уряду. Помер у Віль-дʼАвре 31 грудня 1882 року у сорок чотири роки; у листопаді через рану руки з револьвера він зліг, а помер від хвороби кишечника. ↩
Його міністерство — «Велике міністерство» Ґамбетти утворилося 14 листопада 1881 року й упало 26 січня 1882 року, зазнавши поразки через його пропозицію переглянути конституцію. ↩
В оригіналі англійською: «fully». ↩
«Жалобний марш» Шопена — третя частина його Сонати для фортепіано № 2 сі-бемоль мінор, тв. 35. ↩
Етенсель — псевдонім Марі Біар де Пейронні, світської оглядачки «Фігаро» (див. 19 березня 1881). ↩
Альбер Вольф (1835–1891) — впливовий мистецький критик «Фігаро». ↩