❦
Вівторок, 2 січня 1883
Mardi 2 janvier 1883
Увесь цей галас і газетні статті про смерть Ґамбетти ще не годні переконати, що це правда. Ця велика подія надто близько, про неї можна судити лише з певної відстані. Ось вам стаття з «Жюстіс»1, газети Клемансо, ворожої Ґамбетті, яку я вам рекомендую. Вона мене глибоко зворушила.
Tout ce bruit et les articles de journaux sur la mort de Gambetta ne réussissent pas encore à faire croire que c’est vrai. Ce grand évènement est trop près, on ne peut en juger qu’à une certaine distance. Voici un article de « La Justice » journal de Clémenceau et hostile à Gambetta que je vous recommande. Il m’a émue profondément.
Сьогодні ввечері в нас мало бути кілька осіб на обіді, але не приходить ніхто. Герцогиня де Фіц-Джеймс приходила подякувати за надіслані їй квіти, ця стара балакуха говорить про Ґамбетту й про реставрацію, яку його смерть зробила б можливою. Це не видається ймовірним, хоча ця смерть — удар такий страшний, що навіть я, чужинка, невідома, кволенька, зворушена ним до глибини душі... Сподіваюся, друзі цього так по-дурному обмовленого чоловіка влаштують йому апофеоз, гідний його генія. Хто ж після нього? Клемансо зі своїм доктринерським красномовством, сухим і чітким. Я бачила його днями в Опері й позавчора у квітникаря Вайяна, цього маленького Клемансо, цього лікаря2... І подумати тільки, що їх було семеро...
Nous devions avoir quelques personnes à dîner ce soir et il ne vient personne. La duchesse de Fitz-James est venue remercier pour les fleurs qu’on lui a envoyées, cette vieille à perruche parle de Gambetta et d’une restauration que sa mort rendrait possible. Ça ne paraît pas probable, bien que cette mort soit un coup si formidable, que moi étrangère, inconnue, chétive j’en suis émue jusqu’au fond de mon être... j’espère que les amis de cet homme si bêtement calomnié lui feront une apothéose digne de son génie. Qui après lui ? Clémenceau avec son éloquence doctrinaire, sèche et précise. Je l’ai vu l’autre soir à l’Opéra et avant hier chez le fleuriste Vaillant, ce petit Clémenceau, ce docteur... Et dire qu’ils étaient sept...
Яка ж я нещасна, що живу в Парижі й водночас осторонь усього, що творить той Париж, який я обожнюю. Завжди осторонь! Адже я віддала б усе на світі, щоб вирувати разом з усіма в цьому божественному горнилі.
Que je suis donc malheureuse de vivre à Paris et à côté de tout ce qui fait le Paris que j’adore. Toujours à côté ! Quand je donnerais tout au monde pour bouillir avec les autres dans cette divine fournaise.
А насамперед я з дня на день відчуваю, що мої здібності згасають.
Et d’abord je sens de jour en jour que mes facultés baissent.
Навіть бовдури стають стерпними в товаристві певних людей і в певному середовищі, тоді як люди розумні стають видатними, а я тлію в найчорнішому інтелектуальному убозтві...
Les imbéciles même deviennent passables au contact de certaines personnes et dans un certain milieu, tandis que les gens intelligents deviennent supérieurs, moi je me consume dans la plus noire misère intellectuelle...
Жері приходив розповісти, що його сина щойно нагородив орденом султан.
Géry est venu raconter que son fils vient d’être décoré par le sultan.
Примітки
«Жюстіс» (фр. «La Justice») — щоденна газета, заснована Жоржем Клемансо 1880 року, орган радикальних республіканців. ↩
Клемансо-лікар — Жорж Клемансо (1841–1929) здобув медичну освіту, перш ніж зайнятися політикою. ↩