Вівторок, 3 жовтня 1882

Вони приїхали, побували в мами, яка вважає їх чарівними і телеграфує мені про це. Я виїду в неділю о восьмій вечора... Хіба що передумаю.
Увечері в мене була натурниця, і я мала дурість впустити Сент-Амана. Зайве казати, що я не змогла працювати, а треба було бачити його: він був геть розпалений і пробував ущипнути ту бідолашну дівчину, яку я нашвидку загорнула в драперію, а то б!
Ні, передусім ніколи не слід нікого впускати, бо тим, хто не звик до наготи, це, певно, видається більш ніж кумедним. Вона позувала за ширмою — а що було б, якби він побачив її голою! Кажуть, що він менше за чоловіка, а проте сама думка про те, що за тією ширмою — гола жінка, змінила йому голос і очі... Золя, де ти? Це ницо...