Середа, 4 жовтня 1882

# Mercredi 4 octobre 1882

Що ж, мій портрет готовий. Цей Тоні завжди скаржиться... Він не спить, у нього купа прикрощів, він учора погано пообідав; а сьогодні; словом, життя — суцільне плетиво злиднів. А я перезбуджена думкою про те, що поїду до Росії, що буду елегантна. [замазано: Це] мене бавить! Не знаю чому, але я знову вертаюся до того, щоб сказати: бідолашний Тоні... Мені хотілося б бачити в його прикрощах щось сентиментальне. Ні, але що правда, то це що відчуваєш, коли комусь подобаєшся; отож я певна, що були дні, а може, й ні, що був день, коли цей орлеаніст був дуже близький до того, щоб у мене закохатися... Бо кохання не завжди є якась велика, ціла, чітко окреслена машина, що її добре усвідомлюєш, це так часто... Зрештою, це почуття дробиться до безкінечності й розпорошується на іскри, що є прихильностями, нахилами, враженнями...

Eh bien il est fini mon portrait. Ce Tony est toujours à se plaindre... Il ne dort pas, il a un tas d'ennuis, il a mal dîné hier; pour aujourd'hui; enfin la vie n'est qu'un tissu de misères. Moi, je suis surexcitée par l'idée d'aller en Russie, d'être élégante. [Mots noircis: Cela] m'amuse ! Je ne sais pas pourquoi, j'en reviens à dire: pauvre Tony... Je voudrais voir des choses sentimentales dans ses embêtements. Non, mais ce qui est vrai c'est qu'on sent quand on plaît à quelqu'un, ainsi j'en suis certaine il y a eu des jours, peut-être non, qu'un jour ou cet orléaniste a été très près d'être épris de moi... Car l'amour n'est pas toujours une grande machine entière, bien définie et dont on se rend bien compte, c'est si souvent... Enfin ce sentiment se subdivise à l'infini et s'éparpille en étincelles qui sont des inclinations, des penchants, des impressions...

Хіба не траплялося вам у мандрах уяви пропливати повз береги, де вам на мить здавалося, що ви хотіли б пристати? Уява долає простори, там є вібрації, течії... Що ж, я гадаю, що ці течії почуттів завжди відчуваєш... Тими днями я говорила вам про Еміля Бастьєна так, що це робить мене смішною в очах вульгарних людей; та що ж, я кажу вам усе, що спадає мені на думку; так от, очевидно, була мить, коли цей архітектор був достатньо під моїми чарами, щоб я це відчула й знала. Потім це минуло, і він повернувся, без жодного струсу, навіть до цілковитого спокою.

Est-ce qu'il ne vous ai jamais arrivé dans des voyages d'imaginations de côtoyer des rivages où il vous a semblé un instant que vous voudriez aborder ? L'imagination traverse les espaces, il y a là des vibrations, des courants... Eh bien je crois qu'on sent toujours ces courants de sentiments... L'autre jour je vous parlais d'Emile Bastien de façon à me rendre ridicule aux yeux du vulgaire, qu'est-ce que vous voulez, je vous dis tout ce qui me passe par la tête; eh bien évidemment il y a eu un moment où cet architecte a été assez sous le charme pour que je le sente et le *sache.* Puis, ça a passé et il est revenu sans secousse même à un calme parfait.

Мене це бавить як спостерігачку, а ще я уявляю собі, що вгадую, як сказав Едмон, унаслідок надмірного нервового розвитку, такий собі ясновидячий зір. Бачте, я собі ні в чому не відмовляю. Це тим легше, що це неможливо перевірити, тож хто мені скаже, помиляюся я чи ні, коли уявляю собі будь-що з царини цих невловних і минущих речей... Зрештою, чи казала я вам, що Божидар у мене закоханий? Ніколи. Чи Морґан, чи Водзинський, чи Кікі? Ніколи.

Moi ça m'amuse comme observatrice, et puis je m'imagine aussi que je *devine,* ainsi que l'a dit Edmond, par suite d'un développement nerveux excessif, une sorte de seconde vue enfin. Vous voyez je ne me refuse rien. C'est d'autant plus facile qu'il est impossible de contrôler ainsi qui me dira si je me trompe ou non quand je m'imagine quoique ce soit du domaine de ces choses impalpables et passagères... Enfin vous ai-je dit que Bojidar est amoureux de moi ? Jamais. Que Morgan ou Wodzinsky ou Kiki ? Jamais.

Але щодо орлеаніста й архітектора — що ж, ставлю два франки, що в них були ті дні, про які я казала... Треба ще сказати й те, що я так себе люблю, що не можу повірити, ніби хтось бачить мене зблизька й не чарується. Ах! я ніколи не буваю серйозна.

Mais pour l'orléaniste et l'architecte, eh bien je parie deux francs qu'ils ont eu les jours que j'ai dit... Il y a aussi cela à dire que je m'aime tant que je ne puis croire qu'on me voit d'un peu près sans être charmé. Ah ! je ne suis jamais sérieuse.

Жері і Ґавіні, який повертається з подорожі, приходять сьогодні ввечері.

Géry et Gavini qui revient de voyage, viennent ce soir.

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис