❦
Понеділок, 10 жовтня 1881
Поки я працювала в музеї, надходять двоє старих і негарних чоловіків і питають, чи не панна Б.1 я. Авжеж. Тоді вони рекомендуються від Караулевих. Пан Солдатенков і його лікар. Солдатенков — купець-мільйонер, який багато подорожує й обожнює мистецтво й митців. А потім Поллак каже нам, що Мадраццо2, син директора музею і сам художник, дуже вподобав мою копію й попросив зі мною познайомитися.Lundi 10 octobre 1881 Comme je travaillais au musée arrivent deux hommes vieux et laids et demandent si je ne suis pas Mlle B. [sic] Certainement. Alors ils se présentent de la part des Karaouleff. M. Soldatenkoff et son docteur. Soldalenkoff est un marchand millionnaire qui voyage beaucoup et adore les arts et les artistes. Puis Polladk nous dit que Madrazzo, fils du directeur du musée, et peintre lui-même a beaucoup aimé ma copie et a demandé à faire ma connsaissance.
Старий Солдатенков запитав мене, чи я продаю, і я мала дурість сказати, що ні, але сподіваюся ще його побачити, і він, можливо, купить у мене щось у Парижі. У Росії геть не схильні кепкувати, та й жінки-мисткині більш ніж рідкісні... Тільки ж коли мене сприймають серйозно, мені здається, що або переді мною кретин, або з мене кепкують.
Le vieux Soldatenkoff m’a demandé si je vendais et j’ai eu la bêtise de dire que non, mais j’espère le revoir et il m’achètera peut-être quelque chose à Paris. En Russie on n’est pas blagueur du tout et puis les femmes artistes sont plus que rares... Seulement quand on me prend au sérieux je crois ou qu’on est crétin ou qu’on se fiche de moi.
Ми йдемо подивитися на повернення з перегонів: король, королева, інфанти, усі сановники — це дуже цікаво, і я не думаю про політику, вважаючи все це приємним для ока. Зрештою... це чарівна країна, і мені здається, ніби тисяча років минула, відколи я покинула місто кокоток, місто всіх вишуканостей, вершину світу3 тощо, тощо. Тут одне на одного дивляться, одне одного люблять, тут іще більше... тобто ще менше цивілізовано, ніж в Італії, і саме тому це видається мені чарівним. Я залюбки провела б тут зиму; я в сто разів воліла б Італію, але...
Nous allons au retour des courses, le Roi, la Reine, les Infantes, tous les dignitaires, c’est très amusant et je ne pense pas à la politique en trouvant tout cela agréable à voir. Du reste... c’est un charmant pays et il me semble qu’il y a mille ans que j’ai quitté la ville aux cocottes, la ville de toutes les élégances, verticem mundi etc. etc. Ici on se regarde, on s’aime, on est encore plus... c’est-à-dire encore moins civilisé qu’en Italie, et c’est pour cela que je trouve cela charmant. Je voudrais bien passer un hiver ici, je préferais cent fois l’Italie mais...
Сьогодні ввечері в Поллаків — дівчина справді має хист, чудовий голос і все, що треба, щоб стати артисткою. Яка ж я дурепа, що втратила свій незрівнянний, божественний голос. Відчуття співу, пристрасть, сльози, усе, що маєш у звичайному житті, і все, що творить справжнього співака, — навіщо тепер, коли я вже не маю інструмента, замикати все це в собі... і де, і нащо? Невже я не одужаю?!!..
Ce soir chez les Pollack, la jeune fille a vraiment du talent, une voix admirable et tout ce qu’il faut pour faire une artiste. Suis-je assez imbécile d’avoir perdu ma voix incomparable, divine. Sentiment du chant, passion, larmes, tout ce qu’on a dans la vie ordinaire et tout ce qui fait le vrai chanteur, à quoi bon maintenant que je n’ai plus l’instrument, à renfermer tout cela... et où, et pourquoi ? Est-ce que je ne guérirai pas ?!!...
А щодо живопису, то я зараз багато чого вчуся, я бачу те, чого не бачила, очі мої розплющуються, я підіймаюся навшпиньки і, сказати б, не дихаю зі страху, щоб ці чари не урвалися, бо це справжні чари: нарешті сподіваєшся торкнутися своїх мрій, гадаєш, що розумієш, що треба робити, усі здібності напнуті до цієї страшної мети — добрий шмат живопису, не столярський живопис на манір Бонна чи... як в інших, а плоть, тони, що співають... і коли ти це робиш і ти митець, можна творити дивовижні речі. Бо все, все — у виконанні! Що таке «Кузня Вулкана» Веласкеса чи його «Прялі»4? Відберіть у цих картин цей дивовижний живопис — і будеш якимось там Тоні чи ще будь-ким. Я знаю, що змушую багатьох обурюватися — насамперед дурнів, що корчать із себе шанувальників почуття... та ось вам почуття: це ж фактура, це поезія виконання, це чари пензля! Годі й уявити, наскільки це правда! Чи любите ви примітивів, худі й наївні форми та гладенький живопис? Це химерно й цікаво, але любити цього не можна. Чи любите ви піднесених картонних Богородиць Рафаеля? Видамся, певно, грубою, але скажу вам, що мене це не зворушує... Є в цьому почуття й шляхетність, які я поважаю, але любити не можу. «Афінська школа» того ж Рафаеля — ось що чудове й незрівнянне, як і деякі інші його композиції, а надто в гравюрі чи на фотографії.
Quant à la peinture je suis entrain d’apprendre beaucoup, je vois ce que je ne voyais pas, mes yeux s’ouvrent, je me hisse sur les pointes de pieds et ne respire pour ainsi dire pas de crainte que l’enchantement cesse, car c’est un véritable enchantement, on espère enfin toucher à ses rêves, on croit comprendre ce qu’il faut faire, toutes les facultés sont tendues vers ce but effrayant: un bon morceau de peinture, non pas de la peinture de menuisier à la Bonnat ou de... comme d’autres, mais de la chair, des tons qui chantent... et quand on fait ça et qu’on est artiste on peut faire des choses admirables. Car tout, tout est dans l’exécution ! Qu’est-ce que la Forge de Vulcain de Vélasquez ou ses Filandières, ôtez à ces tableaux cette peinture prodigieuse et l’on sera un Tony quelconque et d’autre n’importe qui. Je sais que je fais crier bien des gens, les imbéciles d’abord qui posent pour adorer le sentiment... et tenez le sentiment mais c’est la pâte, c’est la poésie de l’exécution, c’est l’enchantement de la brosse ! On ne se rend pas compte à quel point c’est vrai ! Aimez-vous les primitifs, les formes maigres et naïves et la peinture lisse ? C’est curieux et intéressant mais on ne peut pas aimer ça. Aimez-vous les sublimes vierges en carton de Raphaël ? Je vais passer pour grossière mais je vous dis que ça ne me touche pas... Il y a là un sentiment et une noblesse que je respecte mais que je ne puis aimer. L’Ecole d’Athènes du même Raphaël, voilà qui est admirable et incomparable comme d’autres de ses compositions et surtout en gravure ou photographie.
І ось там є почуття, думка, подих справжнього генія.
Et là il y a un sentiment, une pensée, un souffle vraiment de génie.
Зауважте, що я так само ворогиня мерзенної плоті Рубенса і чудової, але тупої плоті Тиціана... Потрібні і дух, і тіло. Треба як Веласкес виконувати як поет і мислити як розумна людина. Очевидно, що коли взяти якусь там постать і скомпонувати її, мов бакалійник, а потім наліпити на це божественний живопис, то вийде сумно... але я не вірю, що можна досягти виконання, яке замінило б усе, не маючи цього... всього. Вираз, почуття — істота, яка цього не розуміє, не може виконувати так, як я кажу. Та я погано пояснюю, я невіглас, я йду навпомацки.
Notez que je suis aussi ennemie des chairs ignobles de Rubens et des chairs magnifiques mais bêtes du Titien... Il faut l’esprit et le corps. Il faut comme Vélasquez exécuter en poète et penser en homme d’esprit. Il est évident que si vous prenez une figure quelconque et l’arrangiez comme un épicier et puis collez là-dessus de la peinture divine ce sera triste... mais je ne crois pas qu’on puisse arriver à une exécution qui tienne lieu de tout sans avoir ce... tout. L’expression, le sentiment, un être qui ne comprend pas cela ne peut pas exécuter comme je dis. Mais je m’explique mal, je suis ignorante, je tâtonne.
Примітки
У вихідному тексті: Mlle B. [sic]. ↩
Мадрасо: Федеріко де Мадрасо-і-Кунц (1815—1894) був на той час директором Прадо; його син Раймундо де Мадрасо (1841—1920) теж був уславленим портретистом. ↩
В оригіналі латиною: «verticem mundi». ↩
«Las Hilanderas» («Прялі»), картина Веласкеса (бл. 1657), у Прадо. ↩