❦
Вівторок, 11 жовтня 1881
Мені снилося, що мені пояснюють, що в мене в правій легені; у деякі ділянки повітря не проникає... через що піднімається... але це надто гидко переказувати. Досить того, що я хвора. Ах! я це знаю, бо вже якийсь час відчуваю якесь нездужання, легку, невловну слабкість... та я вже не така, як раніше, я не почуваюся, як інші; якась знесилювальна імла мене огортає — я кажу образно, звісно. Здається, ніби в грудях у мене щось чуже мені, і в мене... та навіщо ці нісенітниці,Mardi 11 octobre 1881 J’ai rêvé qu’on m’expliquait ce que j’ai dans le poumon droit; dans certaines parties l’air ne pénétré pas... ce qui fait remonter... mais c’est trop dégoûtant à raconter. Il suffit que je sois atteinte. Ah! je le sais, car depuis quelque temps je sens une espèce de malaise, de légère faiblesse indéfinissable... mais je ne suis plus comme avant, je ne me sens pas comme les autres; une sorte de vapeur affaiblissante m’enveloppe, je parle au figuré bien entendu. Il semble que j’ai quelque chose d’étranger à moi dans la poitrine, et j’ai... mais à quoi bon ces absurdités, on verra bien.
Замість того, щоб писати гарне про Іспанію, я... аж жаль бере.
Au lieu d’écrire de jolies choses sur l’Espagne je... ça fait pitié.
Та, зрештою, я ще бачила тільки Мадрид, а це всього лиш столиця, без самобутності тощо, тощо.
Mais du reste je n’ai encore vu que Madrid qui n’est qu’une capitale, et n’a pas le caractère etc. etc.
Сьогодні ввечері ми йдемо до опери, але в ложу на сцені, додайте до цього «Вільгельма Телля»1 та поганих співаків. Про публіку нічого не кажу, бо нічого не бачила. Молодший Поллак супроводжував нас, а старший Поллак прийшов нас провідати; він знає директора й усіх артистів, говорив із ними, а коли підійшов Пандоліні2, я сказала йому, що чула його в Парижі, де він чудово співав у «Італійському театрі». Це правда, що він добре співав, та й до того ж він розкішне створіння, справжній Тиціан — невимушеність портрета Франциска I і голова на манір сучасного Дон Карлоса. Я справді гадаю, що цей малий артист у мене закоханий, кажу вам це ні сіло ні впало... Може, я й помиляюся, але навряд... У всякому разі він зі шкури пнеться, щоб нам догодити.
Ce soir nous allons à l’opéra mais dans une loge sur la scène, joignez à cela « Guillaume Tell » et de mauvais chanteurs. Du public, je ne dis rien puisque je n’ai rien vu. Pollack fils nous accompagnait, et Pollak père est venu nous voir, il connaît le directeur et tous les artistes, il leur a parlé et quand Pandolini s’est approché je lui ai dit l’avoir entendu à Paris où il a admirablement chanté aux Italiens. C’est vrai qu’il a bien chanté et puis c’est un être superbe, un Titien, la désinvolture du portrait de François 1er et une tête à la Don Carlos moderne. Je crois vraiment que le petit artiste est amoureux de moi, je vous dis ça à propos de bottes... Je me trompe peut-être mais je crois pas... Dans tous les cas il se met en quatre pour nous être agréable.
Примітки
«Вільгельм Телль»: велика опера Россіні (1829). ↩
Пандоліні: імовірно, італійський баритон Франческо Пандольфіні (1836—1916) (архів Трубецького, «Portrait of Francesco Pandolfini»). ↩