❦
Неділя, 9 жовтня 1881
Що ж, нічого нового: Поллак і Ескобар приходили щодня; позавчора ми ходили до маленького театру, де ложі винаймають погодинно, дають короткі пʼєски з куплетами, які імпровізує доволі кумедний актор; я нічого не розуміла, але, гадаю, була гарненька і не нудилася. Поллак працює в музеї, як і я, але в іншій залі, ми ходимо одне до одного в гості.Dimanche 9 octobre 1881 Eh bien, il n’y a rien de neuf, Pollack et Escobar sont venus tous les jours, avant-hier nous sommes allés à un petit théâtre où l’on eu les loges par heure, on joue des petites pièces à couples improvisées par un acteur assez drôle, je ne comprenais rien mais j’étais je crois jolie et ne me suis pas ennuyée. Pollack travaille au musée comme moi mais dans une autre salle, nous nous faisons des visites.
Нещодавно, щоб подивитися його етюди, ми були в його матері, а сьогодні його батько й сестра прийшли до нас; мама відʼїжджала, і їхня присутність уберегла нас від багатьох сліз. Я з самого ранку була дуже сумна, а проте треба, конче треба, щоб вона їхала, бо справа нарешті добігає кінця, і не бути там — означало б усе втратити. Отже, вона поїхала. Поллак став таким собі Божидаром1; ми пройшлися Буен-Ретіро з його сестрою і батьком, через що проґавили Ескобара, який чекав на нас там, щоб прогулятися з нами.
L’autre jour pour voir ses études nous avons été chez sa mère et aujourd’hui son père et sa sœur sont venus chez nous, maman partait, leur présence nous a évité bien des larmes. J’étais très triste depuis le matin et pourtant il fallait bien, il faut bien qu’elle parte car l’affaire touche enfin à sa fin et ne pas être là serait tout perdre. Donc elle est partie. Pollack est devenu une sorte de Bojidar, nous avons fait un tour au Bueno Retiro avec sa sœur et son père, ce qui nous a fait manquer Escobar qui nous attendait là pour se promener avec nous.
Вечір минає в розмовах про мистецтво з Поллаком, а тепер, коли я сама, мені ввижаються чорні думки: а раптом мама помре, не побачивши нас, не знаю чому... Карти кажуть, що буде смерть, і ось я збожеволіла від тривоги; мені хотілося б написати їй листа, сказати, що я її обожнюю, що я у відчаї від того, що завдала їй бодай найменшого смутку, — словом, листа, якого потім соромилася б... Але карти кажуть, що справа скінчиться добре, та що вона помре... аж хоч завтра сідай у поїзд.
La soirée se passe à parler arts avec Pollack et maintenant que je suis seule je me figure des choses noires, si maman allait mourir sans nous revoir, je ne sais pourquoi... Les cartes disent qu’il y aura une mort et me voilà affolée d’inquiétude, je voudrais lui écrire une lettre pour dire que je l’adore, que je suis désespérée de lui avoir causé le moindre chagrin enfin une lettre dont je serais honteuse après... Mais les cartes disent que l’affaire finira bien mais qu’elle mourra... c’est à prendre le chemin de fer demain.
О! якби сталося це жахіття, то була б кара за мої безглузді дочірні бунти... Я все життя плакала б, що не можу спокутувати своєї різкості. Ах! я збожеволіла б... Подумайте лишень — почуватися винною і вже ніколи, ніколи не змогти спокутувати своїх безумств. І вона померла б, гадаючи, що я її не люблю, що мені байдуже, що я втішаюся, що я, може, навіть рада.
Oh ! si cette chose affreuse arrivait ce serait une punition pour mes imbéciles révoltes filiales... Je passerais ma vie à pleurer de ne pouvoir racheter mes duretés. Ah ! je deviendrais folle... Songez donc se sentir coupable et ne pouvoir plus jamais, jamais racheter ses folies. Et elle mourrait croyant que je ne l’aime pas, que cela m’est égal, que je me console, que je suis même peut-être contente.
Я готова до всіх нещасть, але не можу уявити, що зробило б зі мною оце... Хай буде що завгодно, тільки не це: осліпнути, бути паралізованою... Я була б варта жалю, але втратити маму за таких обставин — мені здається, я б її вбила.
Je m’attends à tous les malheurs mais je ne puis me figurer ce que me ferait celui-là... J’aime mieux tout au monde que cela, devenir aveugle, paralysée... Je serais à plaindre, mais perdre maman dans ces conditions-là il me semble que je l’aurais tuée.
Примітки
Божидар: Божидар Караджорджевич, сербський принц і друг родини, постійний супутник Марі в Парижі. ↩