Четвер, 28 липня 1881

Бризбен приходила показати мені свої малюнки й подивитися на мою картину, і Вільв'єй теж, а ця вливає мені трохи бальзаму в душу, схвально відгукуючись про роботу... Але треба вам сказати, що вчора й навіть перед моїм від'їздом ми, як ви знаєте, багато говорили про моє вкрай прикре здоров'я і що, перебравши всіх медичних знаменитостей, старий Родольф сказав мені два місяці тому, що на моєму місці він пішов би до одного чоловіка, який обраною спеціальністю зажив собі грізного імені, що його нелегко вимовити, але що це справжній учений, чоловік справді дуже сильний, який вилікував [замазано: одну даму], яку Жюліан любить і поважає і з чоловіком якої він приятель. Її вважали приреченою, і саме її мати, вичерпавши всі засоби, повела її до того грізного лікаря, який її вилікував. Учора це знову зринуло в розмові (усі вже пішли, ми були самі), Жюліан обіцяв мені всі різновиди занепаду, якщо я не лікуватимуся серйозно; [замазано: одна дама] сьогодні дати мені імена лікарів, до яких слід піти, [замазано: може] радячи не забути про того жахливого великого чоловіка.
Отож я пішла туди сьогодні вранці, під густою вуаллю, і за гроші мене прийняли, хоч він приймає лише по обіді. Уже доволі давно я думаю, що моя хвороба походить від чогось зіпсутого в крові, бо батько був хворий, коли одружувався. [замазано: Бо ще дитиною] я завжди мала щось у горлі й ніколи добре не дихала носом, а тепер ще й вуха... Що ж до правої легені, то це сталося внаслідок попереднього, а все разом розвинулося від криків, сліз тощо тощо. Перепрошую, що говорю вам про такі огидні речі, але це мені так болить, що я мушу все це собі пояснити. Я ніколи не казала своїх припущень жодному лікареві, нікому, навіть сьогоднішньому, тільки оскільки це Рікар, він, певно, це побачив, якщо є що бачити, якщо я не помиляюся; певна річ, він нічого не сказав. Я розповіла йому, як спершу застудилася, втрачала голос, кашляла, Енген, Фовель, Крішабер, Мон-Дор тощо.
Я тремтіла, говорячи, і він зі своїм підбадьорливим виглядом, певно, спершу запідозрив зовсім інше. Він зазирнув мені в рот і вислухав спину й груди, потім легенько постукав по ключиці.
Я мала переляканий вигляд дитини, хоча цей згорблений старий здається добрим і уважним. Він цілковито мене скорив страхом і своїм виразом поблажливості, доброзичливості, властивої всемогутнім, тим, хто взяв від життя все.
Я рідко бачила когось настільки чарівливого. Від сьогодні я виконую його приписи буквально, з довірою, з радістю. Жюліан, якому я пішла повідомити про свій візит, єдиний, хто знатиме, що я в нього була.
Тато поїхав сьогодні ввечері, ми дуже добрі друзі.

Примітки

«Père Rodolphe»: пестливе прізвисько Родольфа Жюліана (1839–1907), засновника Академії Жюліана, художньої школи Марі. «Père» (батько) було пестливою формою звертання.
Рікар: майже напевно доктор Філіпп Рікор (1800–1889), знаменитий паризький фахівець із венеричних хвороб. Маріїне припущення, що її хвороба походить від «чогось зіпсутого в крові» через дошлюбну хворобу її батька, — закодований натяк на вроджений сифіліс, який вона ніколи не розкривала жодному лікареві, але який підозрює як причину своєї недуги, що дедалі тяжчає.