Середа, 23 березня 1881

Мама у фіолетовому оксамиті й бузковій парчі, Діна в російському костюмі — червоний плюш, шитий золотом, зачіска, всипана діамантами, довга коса по спині. Однак вийшло не дуже вдало, і, збентежена нашою самотністю під час перших трьох танців, вона так і не танцювала весь вечір. Ми там нікого не знаємо, а товариство складалося з людей, що всі одне одного знали і протанцювали разом цілу зиму, не кажучи вже про попередні зими. Усі більш-менш бонапартисти, депутати, колишні сенатори, скинуті посли.
Сент-Аман, що зустрічає нас при дверях словами, сказаними вголос: «дуже вродлива!», запрошує мене до танцю, щоб мене показати. Оскільки він майже вже не танцює, на нас задивляються.
Пан де Монтгомері просить, щоб його відрекомендували, він уже давно про це просив. Він служить у Міністерстві закордонних справ. Тридцять п'ять років, його сестра вийшла за Луї Жанв'є де ла Мотта — того, що мені пропонувала Мертенс. Ці Монтгомері — позашлюбні діти якогось лорда, не знаю якого, що лишив кожному з них по вісімсот тисяч франків у державних паперах.
Прибувають Гавіні, мені представляють інших панів, і я танцюю весь вечір аж до п'ятої ранку. Котильйон, розірваний навпіл вечерею, доволі гарний. Якщо я й танцюю, то лише щоб не казали, що мені бракує кавалерів.
Мій костюм дуже чистого стилю, доби Директорії чи Консульства; до речі, разом із німфами доби Людовіка XV та Ампіром це мій улюблений жанр.
Сукня з білого крепдешину, призібрана вгорі, пеплум із тієї ж тканини, задрапований на лівому плечі, і все стягнуте під грудьми поясом із прозорого золотого галуна; той самий галун облямовує пеплум. Гірлянда бенгальських троянд, троянд без листя, починається на лівому плечі і губиться у складках унизу праворуч; інша гірлянда починається на лівому стегні з-під пеплума і теж іде праворуч аж до подолу, який вона трохи підбирає, відкриваючи праву ногу трохи вище кісточки. Рукавички до самого верху рук, атласні черевики на котурнах. Без корсета — сорочка, панталони і зовсім маленька пласка спідничка із сура; тож між рукою танцюристів і мною не було нічого, крім батистової сорочки та крепдешину — кажу це з огляду на те, як це мало на них вплинути; мені ж самій байдуже, з огляду на ту вагу, яку я цьому надаю! Це незнайомці, я навіть не дивлюся їм в обличчя, танцювати — звичай, я танцюю, та й годі! Зачесана я з маленьким, дуже високим шиньйоном на потилиці і пасмом завитого волосся спереду, а між ними видно обриси черепа; прозорий золотий обідець навколо голови, менший — на шиньйоні, словом, точнісінько як за тієї доби. Гадаю, я гарненька і вдала.
Сент-Аман бачив зачіску, бо приходив сьогодні вранці.
Це гарний бал (на площі Згоди), багато елегантних, модних жінок. Словом, це не те що в Туніс — оце справжнє товариство.
Завершальна кадриль була просто-таки справжнім французьким канканом. Жанв'є де ла Мотт-батько мав, як завжди, шалений успіх. Це таки бонапартистський бал, і, судячи з того, що я читала й чула, це таки та невимушеність вечорів у Комп'єні, ота безцеремонність і прізвиська останнього двору. Мало не забула про пана де Танле — ми впізнали одне одного і провальсували на спомин про Спа.
Я виявляю під своїм ліжком горщик дьогтю. Це ніжна турбота Розалі про моє здоров'я. За порадою якоїсь ворожки!
Моя родина вважає цей вияв відданості з боку служниці чудовим, мама аж розчулена. Я виливаю відро води на килим під ліжком, розбиваю шибку і зі злості ночую у своєму робочому кабінеті.
Це як та набридла примовка про теплий одяг. Моя родина уявляє, ніби в людини є особливий інтерес мерзнути, і це дратує мене так, що я часто не вдягаюся тепліше, аби довести їм марність їхніх зауваг. О! ці люди доводять до сказу.

Примітки

«Скинуті посли» (ambassadeurs dégommés) — буквально «відліплені» посли, тобто звільнені чи понижені урядом Третьої республіки, який заміняв призначенців бонапартистської доби республіканцями.
«У державних паперах» (sur le grand livre) — ідеться про Grand Livre de la dette publique, французький реєстр власників державних облігацій. Вісімсот тисяч франків ренти становили значне приватне багатство.
Бенгальські троянди (roses de Bengale) — різновид дрібних троянд, що повторно квітнуть, з мінімальним листям; тут ужиті суто як оздоба, без зелені, що дає класичний, вінкоподібний ефект.
Канкан на модних бонапартистських балах був старосвітською формою кадрилі — енергійною й трохи ризикованою — на відміну від театрального вар'єтейного варіанта. Комп'єнь — імператорський замок, де Наполеон III влаштовував свої славетні осінні гостини, відомі своєю невимушеністю та прізвиськами.