❦
Неділя, 20 березня 1881
Dimanche 20 mars 1881
Я нічого не можу робити і прошу Амелі домалювати мені маленьку голівку посередині. Амелі, до речі, дуже мила, ми снідаємо вдвох на тому самому картоні, покладеному на табурет, а зверху серветка — виходить справжній столик. Марі1 приносить шампанське, і ми збиралися влаштувати живу картину до приходу Жюліана: кинути пляшку додолу, а самим розлягтися на килимі з гітарою поміж нами; Тортора, той клятий малий з моєї картини, дістав наказ удавати пʼяницю на столі, аж тут приходить княгиня з Божидаром, а потім Ґавіні; цей останній корчить знавця й критикує мого Святого Іоанна Тортору, а після цих відвідин Марі обзиває його телепнем! Та ж бо, якщо світські люди не вважають це чарівним, то чого чекати від публіки?!
Je ne puis rien faire et je prie Amélie de me faire la petite tête du milieu. Amélie est très gentille du reste, nous déjeunons en tête à tête sur le même carton sur un tabouret, et là-dessus une serviette, cela fait une vraie petite table. Marie apporte du champagne et nous préparions à faire un tableau nature pour l’arrivée de Julian, en jetant la bouteille par terre et en nous jetant sur le tapis entre nous deux la guitare, Tortora le sacré petit de mon tableau avait ordre de faire l’ivrogne sur la table, lorsqu’arrive la princesse avec Bojidar et puis Gavini, ce dernier fait le connaisseur et critique mon Saint Jean Tortora, après cette visite Marie le traite de moule ! Mais, aussi si les gens du monde ne vous trouvent pas ça charmant qu’attendre du public ?!
Потім моя свята родина — ось що огидно в таких випадках! О! родина, їхній заклопотаний, стривожений вигляд! І Божидар, що супроводжує носіїв вулицями, щасливий, що перехожі мають його за автора картини. У Палаці промисловості2 було дуже весело: натовп кричав і кидав зауваги про нещасні полотна, що прибували. Божидар уже зайшов, а мені довелося трохи поморочитися, щоб мене визнали авторкою; зрештою я біжу — елегантна, під поглядами цих любих колег, — ми знов сходимося з незмінним Божидаром, і я можу подивитися кілька картин. Моя видається доволі малою, хоч вона метр пʼятдесят заввишки і майже два метри завширшки. Перед нею зупинився гурт чоловіків, і я втекла, щоб не чути їхніх зауваг, та й здавалося мені, що вони знають, що це моя.
Puis ma sainte famille, c’est ça qui est dégoûtant en pareil cas ! Oh ! la famille, leur air affairé, inquiet ! Et Bojidar qui accompagne les porteurs par les rues heureux que les passants le supposent l’auteur du tableau. Au Palais de l’industrie c’était très amusant, la foule qui poussait des cris et faisait des remarques sur les malheureuses toiles qui arrivaient. Bojidar était entré, moi j’eus quelque peine à me faire reconnaître pour l’auteur, enfin je cours élégante et regardée par ces chers confrères, nous nous retrouvons avec l’éternel Bojidar et je puis voir quelques tableaux. Le mien paraît assez petit quoiqu’il ait un mètre cinquante de haut sur près de deux mètres de large. Un groupe d’hommes était arrêté devant, je me suis enfuie pour ne pas entendre leurs remarques et puis il me semblait qu’on savait que c’était de moi.
Я серйозно поговорила з Жюліаном, пояснила йому свої почуття. Я не хочу, щоб він вважав мене здатною на дурне марнославство; ні, я кажу це не з бравади, і мені не крається серце через те, що я не злилася з гуртом нервових жінок, ні...
J’ai sérieusement parlé à Julian, je lui ai expliqué mon sentiment. Je ne veux pas qu’il me croit capable de sotte vanité, non je ne dis pas cela par bravade et je n’aurai pas de crève cœur de ne pas me confondre avec les femmes nerveuses non...
Зрештою, він дуже добре розуміє, і я також. Він каже, що мене приймуть достойно і що я навіть матиму успіх, але не той, про який ми мріяли. Чоловіки знизу не прийдуть стати перед полотном: Як, це жінка таке зробила? Словом, я запропонувала влаштувати нещасливий випадок, щоб урятувати самолюбство, але він не хоче. Він готував успіх і визнає, що його самолюбство не цілком задоволене, але що зійде. І за таких умов я виставляюся!!!!
Enfin il comprend très bien et moi aussi. Il dit que je serai honorablement reçue et que j’aurai même du succès, mais pas celui que nous avions rêvé. Les hommes d’en bas ne viendront pas se planter devant la toile: Comment c’est une femme qui a fait ça? Enfin, j’ai proposé de faire un accident pour sauver l’amour-propre mais il ne veut pas. Il avait préparé un succès et il avoue que son amour-propre n’est pas complètement satisfait mais que cela peut aller. Et dans ces conditions-là j’expose !!!!
На жаль, так! Та байдуже: підбадьорює він мене тому, що не вірить у мої розважливі рішення; попри всі мої заяви, він вважає мене жінкою і думає, що поранить мене, сказавши чисту правду. А проте я ж усе сказала!.. Адже я серйозна учениця, і мені не треба виставлятися, щоб отримувати уроки; я виставляюся з марнославства, тож якщо це погано, то й не варто...
Hélas oui ! C’est égal les encouragements qu’il me donne c’est parce qu’il ne croit pas à mes résolutions raisonnables, malgré mes déclarations, il me croit femme et il se dit qu’il me blésserait en me disant la vérité pure. Pourtant, j’ai tout dit !... C’est que je suis une élève sérieuse et n’ai pas besoin d’exposer pour avoir des leçons, j’expose par vanité, donc si c’est mauvais c’est pas la peine...
Нарешті! усе скінчено, я звільнилася від картини, але тривоги триватимуть до першого травня включно — аби лиш мені дістався добрий номер! О! я малюватиму торси й робитиму ескізи! Ах! ви ще побачите.
Enfin ! c’est fini, je suis délivrée du tableau mais les inquiétudes jusqu’au 1er mai inclusivement, pourvu que j’aie un bon numéro ! Oh ! je vais peindre des torses et faire des esquisses ! Ah ! vous verrez.
Коли ми повертаємося, Божидар заходить до нас, а я піднімаюся до Брімон, де лишаюся дуже довго; ми розмовляємо про все, вона мила й розумна.
En rentrant Bojidar vient chez nous et je monte chez la Brimont chez qui je reste très longtemps, nous causons de tout, elle est gentille et intelligente.
Я підписалася «Андрей» — це буде моє імʼя. Воно водночас і французьке, і російське: André по-російськи звучить «Андрей» і починається на A, а буква «А» стоїть на початку каталогу, тож швидше дізнаєшся свою долю.3
J’ai signé Andrey, ce sera mon nom. Aussi bien français du russe, André si dit Andrey en russe et ça commence par un A, an est au commencement du livret et on sait plus vite son sort.
Примітки
Марі Дюбуа — служниця в ательє Жюліана, а не сама Марія Башкирцева. ↩
Палац промисловості на Єлисейських Полях був місцем, де до 1900 року проводився щорічний Салон. ↩
Каталог Салону укладали за абеткою, тож митці, чиї прізвища починалися на «А», раніше за інших дізнавалися, чи їх прийнято, і швидко отримували свої каталожні номери. ↩