❦
Субота, 19 березня 1881
Samedi 19 mars 1881
Так от, я незадоволена. Тоні, як і минулими разами, вважає вдалими кілька фрагментів, але ціле компліментів мені не приносить; він довго пояснює мені, що тут треба зробити, і кладе кілька мазків, які я потім стираю. Що ж до Амелі, то вона не виставляє своєї картини — незавершеної і бридкої.
Eh bien je ne suis pas contente. Tony trouve comme les autres fois plusieurs morceaux bien, mais le tout ne me vaut pas des compliments, il m’explique longuement ce qu’il faut y faire et donner quelques coups de brosse que j’enlève ensuite. Quant à Amélie elle n’expose pas son tableau, pas fini et laid.
О пів на пʼяту приходить Жюліан — і настає розрядка! Ми розмовляємо. Я почала за чверть до восьмої, я була стомлена, а надто стомлена тим, що не домоглася від Тоні «дуже добре». Боже мій, я й сама добре знаю: вона весела й жвава, але вміння тут страшенно бракує.
A quatre heures et demie vient Julian et se produit une détente ! On cause. J’avais commencé à huit heures moins le quart, j’étais fatiguée et fatiguée surtout de n’avoir pas obtenu de très bien de Tony. Mon Dieu je le sais bien, c’est gai et mouvementé, mais il y a un manque de savoir énorme.
Жюліан вигукує, що лютує на себе за те, що дав мені цей розкішний сюжет для першої ж картини.
Julian s’écrie qu’il est furieux de m’avoir donné cet épatant sujet pour mon premier tableau.
— Ах! якби ж це була бодай ваша друга!
— Ah ! si c’était seulement votre second !
— Ах! так.
— Ah ! oui.
— Що ж, пане, лишімо її на наступний рік!
— Eh bien monsieur laissons-le pour l’année prochaine !
На це він глянув на мене очима, що сяяли надією побачити мене гідною, гордою і здатною відмовитися від марного вдоволення виставити річ незавершену й посередню.
Là-dessus il m’a regardée avec des yeux luisants d’espoir de me trouver digne et fière et capable de renoncer à la vaine satisfaction d’exposer une chose incomplète et médiocre.
Він був би в захваті, якби я відмовилася, та й я також, але ж інші? Друзі? Скажуть, що зроблене мною викладачі визнали надто поганим, що я не спромоглася на картину, словом — що мене не прийняли до Салону.
Il serait charmé que j’y renonce, moi aussi, mais les autres ? Les amis ? On dirait que ce que j’ai fait a été trouvé trop mauvais par les professeurs, que j’ai pas été capable d’un tableau, enfin que je suis refusée au Salon.
Питання? Чи зробила я все, що могла? Окрім кількох дрібниць — так, безперечно, але я опинилася перед речами зовсім незнаними, про які й не здогадувалася; хай там як, я багато чого навчилася. Жюліан вважає, що я доклала величезних зусиль, що це непогано, що це цікаво, але що хочеться рвати на собі волосся, коли подумаєш, чим воно могло б бути. Ах! хотіла б я, щоб це полотно продерлося, аби мене не змусили його виставляти. Бо мене змушує до цього дурне марнославство, наперед покаране тим, що я боюся байдужості публіки та кепкувань чоловіків знизу; не те щоб саме кепкувань, але вони скажуть: ну, не така вже вона й сильна, найсильніша з ваших жінок.
Question ? Ai-je fait tout ce que je pouvais ? Sauf quelques petites choses, oui, certainement, mais je me suis trouvée en face de choses absolument inconnues, et que je ne soupçonnais pas, dans tous les cas j’ai beaucoup appris. Julian trouve que j’ai fait un grand effort, que ce n’est pas mal, que c’est amusant mais que c’est à s’arracher les cheveux quand on pense à ce que ça aurait pu être. Ah ! je voudrais qu’il soit crevé ce tableau pour ne pas être forcée de l’exposer. Car j’y suis forcée par une sotte vanité punie d’avance par ce que je crains de l’indifférence du public et de la blague des hommes d’en bas, ce n’est pas précisément de la blague, mais ils diront, eh bien elle n’est pas forte, la plus forte de vos femmes.
Ах! Господи! це можна було передбачити, Жюліан мав би це знати!
Ah ! Seigneur ! c’était à prévoir, Julian aurait dû le savoir !
Але він каже, що це через те, що я заїздила своє полотно, що якби я писала так, як почала, то вийшло б добре! А ще там є академічна постать моделі — хлопчина років десяти; ні, якби я зробила це як тижневий етюд, то зішкребла б, таке воно банальне, а надто з пересічним рисунком, без характеру і геть негідне мене — це найгірше в картині.
Mais il dit que c’est parce que je l’ai fatiguée, ma toile, que si j’avais peint comme j’ai commencé ça aurait été bien ! Et il y a là l’Académie du modèle, un petit bonhomme de dix ans, non si j’avais fait ça comme étude de la semaine, j’aurais gratté tant c’est banal et surtout d’un dessin commun, sans caractère et absolument indigne de moi, c’est le plus mauvais du tableau.
Ах! як прикро, але що вдієш?? Сент-Аман розпитує мене про подробиці й готує рекламу за всіма правилами в «Спорті» та в «Записнику світської людини»1 за підписом Етенсель у «Фігаро», який веде пані де Перонне (віконт де Леторьєр), беручи більшість світських новин від Сент-Амана.
Ah ! c’est ennuyeux, mais que faire ?? Saint Amand m’en demande les détails et prépare un lancement en règle dans le « Sport » et le « Carnet d’un mondain » signé Etincelle, du « Figaro », que fait Mme de Peronney (le vicomte de Létorières) inspirée de Saint Amand pour la plupart des nouvelles mondaines.
Це моя провина, ось уже три роки я працюю; це провина цього шибеника Жюліана, він мав би передбачити, що мені бракує сили... а ця тварюка ще й вигукує: Ах, якби я це зробив! Ах! якби ви це зробили за рік!
C’est ma faute, voilà trois ans que je travaille, c’est la faute de cette canaille de Julian, il devait prévoir que je ne suis pas de force... et cet animal qui s’écrie: Ah si je l’avais fait ! Ah ! si vous l’aviez fait dans un an !
Примітки
«Записник світської людини» («Carnet dʼun mondain») — колонка світських пліток у «Фігаро» за псевдонімом «Етенсель» («Etincelle», «Іскра»). Марія пише «Mme de Peronney (le vicomte de Létorières)»: називає авторкою колонки пані де Перонне, а в дужках подає віконта де Леторьєра; з її слів не ясно, хто автор — віконтеса чи віконт, і ця ідентифікація не перевірена. Марія каже, що більшість світських новин колонка бере від Сент-Амана. ↩