Понеділок, 21 березня 1881

Я беру свої вісім днів канікул. Спершу скажімо, що Марі, дружина Етьєна, приїхала сьогодні вранці, провівши місяць у Ніцці, де її легковажний чоловік ховався від неї з Гемслі.
Ми виходимо з мамою — до Ґавіні, яких я, ви знаєте, уже не люблю; вони доволі пишаються тим, що я справила таке гарне враження на премʼєрі Патті, усі питали, що то за дівчина. Мене визнали вельми показною, гарненькою, елегантною. Запрошення в пʼятницю до Опери, але причепуртеся, вами цікавляться, треба справити сенсацію. Потім до Колуччі, які славні люди, та занудні, і до Жювізі.
Забуваю про Дальма, що шиє мені черевики, і про Дусе, що шиє костюм на середу — бал у пана де Дальма, костюмований, з прикрасами та масками. Дуже елегантний і дуже шиковний; Ґавіні радили мені бути дуже гарною (це ж вони отримали запрошення), вони туди йдуть.
Сент-Аман приходив у суботу, учора й сьогодні, не заставши нас. Він поділився своїми тривогами з Розалі: чи відпочила вона хоч трохи, нехай неодмінно лягає рано, нехай буде свіжа й дуже гарненька в середу. І нехай подумає про шиковний костюм, нехай буде, словом, красунею.
Дусе шиє мені костюм доби Директорії чи Консульства з білого крепдешину, пеплум, стягнутий під грудьми, черевики на котурнах, гірлянди — словом, я вам про це розповім.