Неділя, 13 лютого 1881

Ось лист від мами, дуже ніжний, [бракує]
Сьогодні вранці Жюліан отримав листа, чернетку якого подаю тут, [бракує] разом зі зів'ялим червоним тюльпаном. Оскільки ми часто разом сміялися з Луїзи Мішель, це справляє неабияке враження.
Голова Брізбен (Аліси) написана за дві години, і Жюліан каже мені її лишити. А іншим разом просидиш вісім днів над якоюсь мазнею... Частину фартуха та ліф теж написано.
Приходить перспектор [sic] і двадцять п'ять хвилин проповідує мені про конечність скоритися його непогрішним правилам. А Тоні тоді що?.. а я? Цей чоловік не може помилитися, бо то-бо тверді правила, а Тоні, а я?
Я нічого про це не знаю; не заглиблюймося, щоб не втомлюватися в час, коли нам потрібно багато свободи духу, аби спокійно творити шедевр. Та все ж я схиляюся на бік математика.
Тридцять два дні до Виставки.
Ця навіжена княгиня повернулася з Ніцци і живе в нас зі своїми двома дітьми; учора вона теж приходила з Божидаром; вони йдуть рано, а Алексіс лишається доти, доки ми не випхаємо його за двері... з огляду на майстерню.
Він мені дуже подобається, бо вважає мене «приголомшливою» і такою «зграбною»[sic] — справді аж надто зграбною, добрий Бог надто щедро мене обдарував, тож я неповторна. Зрештою, він вважає мене ще й гарненькою — це я знаю обхідними шляхами та з його розмов.
Це додає гостроти нашим бесідам.

Примітки

Луїза Мішель (1830–1905) — французька анархістка й революційна феміністка, «Червона Діва Монмартру», помітна учасниця Паризької комуни (1871). На 1881 рік вона була знаменитістю радикальних лівих. Марія та Жюліан, вочевидь, жартували з її театральної постави — звідси й червоний тюльпан, надісланий разом із листом як промовистий натяк.
Салон 1881 року відкрився в травні; Марія відлічує 32 дні, що лишилися до подання її роботи.
«Зграбна» (galbeuse) — вигадане або недочуте Марією слово від galbe (вигин, контур); ужите захоплено про ставну постать. Вона послуговується ним з іронічною гордістю.