❦
Четвер, 27 січня 1881
Чорну лінію, що так мене переслідувала у сні, провів саме на цьому місці пан, який прийшов вибудувати мою картину в перспективі.Jeudi 27 janvier 1881
Переглядаючи свої записи, я питаю себе, як я можу жити похованою після Ніцци, Італії, театрів, прогулянок, сонця! А тепер — могила. Старі діви майстерні й моя бібліотека.
En parcourant mes écritures je me demande comment je puis vivre enterrée après avoir été à Nice, en Italie, aux théâtres, à la promenade, au soleil ! Et à présent, la tombe. Les vieilles filles de l’atelier et ma bibliothèque.
Мистецтво! А ким би я стала, якби не працювала? Що робила б я зі своїми днями? Куди піти? Як побуваєш двічі на тиждень у Ґавіні — то й досить. Гравчині в баккара в Байєль чи в Моро? Ах! ні, це вже ні.
L’art ! Et qu’est-ce que je serais devenue si je ne travaillais pas ? Que ferais-je de mes journées ? Ou aller ? Quand on a été deux fois par semaine chez les Gavini ça suffit. Les joueuses de baccara chez la Bailleul ou les Moreau ? Ah ! non par exemple.
Не можна ж щовечора ходити до театру. Ах, яка убогість!
On ne peut pas aller tous les soirs au théâtre. Ah ! misère.