❦
Середа, 26 січня 1881
У росіян казали, що я хвора; щоб показати протилежне, ми їдемо до церкви, потім до Ґавіні, до Байєль, до княгині. На обід приходять обидва малі, і Байєль також, і обидві Музе. Після всіх цих листів! Вони знову повертаються до своєї недільної звички минулих зимMercredi 26 janvier 1881
Княгиня прислала якесь копчене мʼясо із Сербії дивовижного вигляду, і де Дайєнс навіть питає, чи це, бува, не збережений предок, засновник династії. Байєль раптом забирає Алексіса, і я підходжу й тихенько кажу йому, що шкодую, що не можу дати йому звичних порад, але: мужності, мій друже, мужності. Хоч я й не зовсім вірю, що відʼїзд удвох був непристойний, я переконана, що стара Байєль, яка визнає за собою сорок шість років, пудриться, мов інеєм, міцна, як селянка, і любить гульвісні жарти... хіба ж вона може бути доброчесною? Тим паче що Караджорджевичі дещо знають від свого друга, білявого юнака, ще підлітка, Марселя Кеклена...
La princesse a envoyé je ne sais quelle viande fumée de Serbie d’un aspect prodigieux, aussi de Daillens demande t-elle si ce n’est pas un ancêtre conservé, le chef de la dynastie ? La Bailleul enlève tout à coup Alexis et je viens tout bas lui dire à lui que je regrette de ne pouvoir lui donner les conseils d’usage mais: du courage, mon ami, du courage. Sans croire tout à fait à l’impureté d’un départ à deux je suis convaincue que la mère Bailleul qui se donne quarante-six ans, qui se poudre à frimas et qui est robuste comme une paysanne et aimant la gaudriole ... n’est-ce pas qu’elle ne peut pas être sage ? D’autant plus que les Karageorgevitch savent certaines choses par leur ami le blond et l’adolescent Marcel Koechlin...
А потім бере вона свій лікер і, звертаючись до Алексіса: я не знаю нікого, хто пʼє з такими чуттєвими губами, як я...
Et puis la voilà qui prend sa liqueur et s’adressant à Alexis: je ne connais personne ayant les lèvres aussi sensuelles en buvant que moi...
Отже, ми сміялися, а до того ще й мої візити за день (я залишала шубу в екіпажі й переходила вулиці та двори в самій сукні), і ось я застуджена, мов старий пес.
Donc nous avons ri et ceci ajouté à mes visites dans la journée, (je laissais ma pelisse en voiture et traversais les rues et les cours en taille) fait que je suis enrhumée comme un vieux chien.
Нескромність служниці. Здається, перегородку оплатить Жюліан; я рада за нього.
Une indiscrétion de la bonne. Il paraît que c’est Julian qui payera la cloison; j’en suis aise pour lui.
Отже, у вівторок, коли я повертаюся з майстерні, мене схоплює лихоманка, і я до сьомої години сиджу без світла, тремтячи в кріслі, напівсонна, а картина все стоїть перед очима, як щоночі вже вісім днів. Ви знаєте, що Амелі влаштувалася на протилежному кінці майстерні й пише мою картину навиворіт, і, як щоразу, коли вона хоче мене перевершити, гадає, що досягне цього, весь час знімаючи мірки; вона весь час їх знімала, і ця простягнута рука, ця рука зі шматочком вугілля танцюють мені перед очима разом із дуже чорними лініями, прокресленими на моїй картині, наче для перспективи... Я випила лише трохи молока, і ніч була ще дивнішою; я не спала, адже кілька разів змушувала будильник дзвонити, але картина була там увесь час, і я над нею працювала, тільки робила все навпаки того, що треба, мов надприродна воля змушувала мене стирати те, що було добре. Ох! як же це дратувало!
Donc mardi en revenant d’atelier je suis prise de la fièvre et reste jusqu’à sept heures sans lumière à grelotter dans un fauteuil, moitié endormie et toujours le tableau devant les yeux comme chaque nuit depuis huit jours. Vous savez qu’Amélie s’est installée à l’autre extrémité de l’atelier et fait mon tableau à rebours, et comme chaque fois qu’elle veut me surpasser elle croit qu’elle y arrivera en prenant tout le temps des mesures, elle en a pris tout le temps et ce bras tendu, cette main avec ce bout de fusain me dansent les yeux avec des lignes très noires tracées sur mon tableau, comme pour la perspective... N’ayant pris qu’un peu de lait la nuit a été encore plus extraordinaire, je ne dormais pas puisque j’ai fait plusieurs fois sonner le réveil, mais le tableau était toujours là et j’y travaillais seulement je faisais tout le contraire de ce qu’il fallait entraîner par une volonté surnaturelle à effacer ce qui était bien. Oh ! c’était énervant !
І жодної змоги вгамуватися: я металася, мов біс, силкувалася переконати себе, що це сон, але ні; то це ж марення, казала я собі.
Et pas moyen de rester calme, je m’agitais comme un diable, m’efforçais de croire que je rêvais mais non; mais c’est donc du délire me disais [je].
Гадаю, що воно й було; тепер я знаю, що це таке, і не шкодувала б, якби не втома в усьому тілі й у ногах.
Je crois que ça en était, maintenant je sais ce que c’est et n’en serais pas fâchée si ce n’était la fatigue partout et dans les jambes.
Але ось що добре: геть ослаблена, я чекаю на Жюліана, щоб почути його думку про одну постать, яку я змінила вчора; він приходить і вважає, що я дуже помилилася. Я стерла те, що було добре, ще до цього марення.
Mais ce qu’il y a de bon, c’est que toute faible j’attends Julian pour avoir son avis sur une figure que j’ai changée hier, il vient et trouve que j’ai eu grandement tort. J’ai effacé ce qui était bien, avant le rêve.
А вчора ввечері — дивне явище — я чула дуже добре, дуже добре.
Et le soir hier par un phénomène curieux j’entendais très bien, très bien.
Я розбита.
Je suis brisée.