❦
Понеділок, 17 січня 1881
Майте терпіння прочитати каракулі Музе, щоб зрозуміти моє роздратування.Lundi 17 janvier 1881
Тітка попередила її, що рве її листи, які тільки злять мене, тож вона надсилає в майстерню. Три дні тому вона, як видно, мені писала, але тітка конфіскувала листа.
Ma tante l’a prévenue qu’elle déchirait ses lettres qui ne servent qu’à m’enrager, alors elle adresse à l’atelier. Il y a trois jours elle m’a écrit paraît-il mais ma tante a confisqué la missive.
Вона пише також моєму батькові, дядькові Олександру, пані Анічковій. Від цього паморочиться голова.
Elle aussi écrit à mon père, à l’oncle Alexandre, à Mme Anitchkoff. C’est vertigineux.
Ось на мене лягає звинувачення в сухотах.
Me voilà sous le coup d’une accusation de phtisie.
І бозна-які романи мені припишуть, найбільше мене дратує саме це.
Et Dieu sait les romans que l’on va me prêter, c’est surtout cela qui m’ennuie.
«Вона нікуди не ходить, проводить життя в майстерні й помирає від сухот».
“Elle ne va nulle part, passe sa vie à l’atelier et se meure de la poitrine”.
Чоловіки взагалі обожнюють романтичні плітки, і про мене почнуть вигадувати!...
Les hommes en général adorent les racontars romanesques et on va broder sur moi !...
Тітка клянеться всіма богами, що ніколи не доручала Музе йти до Потена. Зрештою ця навіжена перебільшує так, що аж не віриться.
Ma tante jure ses grands Dieux qu’elle n’a jamais chargé la Mouzay de voir Potain. Du reste cette folle exagère au point que c’est fabuleux.
А ще... така афектована й манірна. І вічно з цими словами: француженка, іноземка.
Et puis... tellement affectée et poseuse. Et toujours avec ces mots française, étrangère.
Завжди має такий вигляд, ніби Франція робить нам, іноземцям, послугу, терплячи нас у себе... не більшу, ніж ми робимо їй, Боже милий. Це безглуздо.
Ayant toujours l’air de dire que la France nous fait un bienfait en nous souffrant chez elle nous autres étrangers... pas plus que nous ne lui en faisons grand Dieu. C’est bête.
Одне слово, поговорімо про приємне; я була в Тоні й показала йому свій ескіз; він вважає його дуже вдало скомпонованим, він дає мені добрі поради, безліч підбадьорень і своє благословення починати вже завтра. Хоч це місяць Кота, приходитиме до мене саме він.
Enfin, parlons de choses agréables; j’ai été chez Tony lui montrer mon esquisse qu’il trouve très bien arrangée, il me donne de bons conseils, une foule d’encouragements et sa bénédiction pour commencer dès demain. Malgré que cela soit le mois de Cot, c’est lui qui viendra me voir.
— Ви ніколи не писали картини, — каже він.
— Vous n’avez jamais fait de tableau, dit-il.
— Ніколи.
— Jamais.
— І ви не знаєте ні слова про перспективу.
— Et vous ne savez pas un mot de perspective.
— Пан Енгр теж її не знав.
— Monsieur Ingres ne la savait pas non plus.
— Він брехав.
— Il mentait.
— То він був жартівник?
— C’était donc un farceur ?
— Авжеж... ви зіткнетеся з величезними труднощами, добре придивляйтеся й мужайтеся, мужайтеся.
— Absolument... vous allez vous trouver aux prises avec des difficultés énormes, observez bien et bon courage, bon courage.
Мужайтеся. Я аж повна-повнісінька мужності, чесне слово. Я вся весела й задоволена.
Bon courage. J’en suis cousue de courage, parole d’honneur. J’en suis toute gaie et contente.