❦
Вівторок, 18 січня 1881
Не поспішаючи вранці, іду на сніданок об одинадцятій до Ґавіні, яких я дуже занедбала, а тоді о пів на другу приходжу до майстерні й починаю картину з найбільшою втіхою. З першого ж штриха відчуваєш, іде воно легко чи буде тяжко.Mardi 18 janvier 1881
Дякувати Богові, здається, воно йде само. Мадемуазель де Вільвʼєй позувала, а потім маленька турчанка. Я так малюватиму вугіллям усі свої постаті, а потім, коли побачу все разом, буде видно, які зміни до неї внести.
Grâce à Dieu je crois que cela vient tout seul. Mlle de Villevieille a posé et puis la petite turque. Je vais dessiner comme ça au fusain toutes mes figures, puis en voyant l’ensemble on verra les modifications à y apporter.
Це мене тішить! Я здорова й весела! Голови на першому плані — від дванадцяти до чотирнадцяти сантиметрів.
Cela m’amuse ! Je suis bien portante et gaie ! Les têtes au premier plan sont de douze à quatorze centimètres.
Я ще не збагнула, як можна віддавати життя за кохану істоту, тлінну, люблену вами задля якої ви віддаєте життя, бо любите її... Безглузде створіння! Ця істота корисна вам лише за життя, а коли ви мертві, почуття, що вас вело, зникло, і скоїлося щось, жахливе саме своєю марністю. [Один рядок закреслено]
Je n’ai pas encore compris qu’on donnât sa vie pour un être aimé, être périssable, aimé de vous pour lequel vous donnez la vie parce que vous l’aimez... Absurde créature ! Cet être-là ne vous est bon que dans la vie, vous mort, le sentiment qui vous a guidé est supprimé et il s’est commis quelque chose d’atroce par son inutilité. [Une ligne cancellée]
Але натомість я розумію, що можна зазнавати всіх катувань і вмирати за принцип, за свободу, за щось, що може покращити становище людей загалом.
Mais je comprends en revanche qu’on subisse toutes les tortures et qu’on meure pour un principe, pour la liberté, pour quelque chose qui peut améliorer les conditions des hommes en général.
Я, захищала б усі ці прекрасні речі так само і у Франції, і в Росії; батьківщина йде лише після людства, відмінність між націями — це, зрештою, лише відтінки, і я завжди за те, щоб спрощувати й розширювати питання. Памʼятаю, я казала, що не хотіла б жертвувати собою за свободу в Росії, бо була б там непотрібна, і що віддаю перевагу самовідданості, де нема небезпеки. Останнє неправда, я хотіла висміяти саму себе.
Moi, je défendrais toutes ces belles choses aussi bien en France qu’en Russie, la patrie ne vient qu’après l’humanité, la distinction entre les nations ce n’est en somme que des nuances et je suis toujours pour simplifier et élargir les questions. Je me rappelle avoir dit que je ne voudrais pas me sacrifier pour la liberté en Russie que je serais inutile et que je préférais des dévouements où il n’y a pas de danger. Ce dernier n’est pas vrai, j’ai voulu me tourner en ridicule moi-même.
Якщо я не даю себе заслати, то тому, що це марно, а я ненавиджу марне. Обираючи собі роль, ще не стаєш боягузом, і цілком природно віддавати перевагу тому, щоб бути замученою, як святий Павло, ніж належати до одинадцяти тисяч дів. Щиро зізнаюся, що мені було б дуже прикро бути невідомою героїнею. Але присягаюся вам перед тією, — я різко зупиняюся, я мало не поклялася перед Богом, а не знаю напевно, чи Він існує; думаю так без страху: Бог, якщо Він існує, не може образитися на мої сумніви, які є лише визнанням моєї необізнаності.
Si je ne vais pas me faire déporter c’est parce que c’est inutile et que j’ai horreur de l’inutile. On n’est pas lâche pour choisir son rôle et il est tout naturel de préférer d’être martyrisé comme Saint Paul que de faire partie des onze mille vierges. J’avoue en toute franchise que je serais désolée d’être une héroïne inconnue. Mais je vous jure devant la, je m’arrête subitement, j’allais jurer devant Dieu et je ne sais pas bien sûre qu’il existe, je le pense sans crainte, Dieu s’il existe ne saurait s’offenser de mes doutes qui ne sont qu’un aveu de mon ignorance.
Я нізащо не стала б заперечувати існування Бога, а щиро ствердити його холоднокровно не можу. О! у страшні миті я не така розважлива, кидаюся навколішки на землю й закликаю цього Бога, в якому тоді не сумніваюся...
Je me garderais bien de nier l’existence de Dieu et je ne puis sincèrement l’affirmer de sang-froid. Oh ! dans les moments terribles je ne suis pas si raisonneuse, je me jette à deux genoux par terre et invoque ce Dieu dont je suis sûre alors...
Мені все-таки здається, що має існувати якийсь найвищий Розум... але не той Бог, до якого я звикла... та тоді навіщо цей найвищий розум???...
Il me semble pourtant bien qu’il doit exister une suprême Intelligence... mais pas le Dieu auquel je suis habituée... mais alors à quoi sert cette suprême intelligence ???...
Але я збиралася... так, присягнути перед Богом, що віддам свою кров до останньої краплі, аби допомогти врятувати якийсь великий принцип, що мені дорогий. Я спокійна, не Луїза Мішель, зовсім не нігілістка, але якби я побачила якусь серйозну загрозу Свободі, я була б найлютішою з усіх.
Mais j’allais... oui, jurer devant Dieu que je donnerais jusqu’à la dernière goutte de mon sang pour aider à sauver quelque grand principe qui m’est cher. Je suis calme, pas Louise Michel, pas nihiliste du tout, mais si je voyais quelque sérieuse menace contre la Liberté je serais la plus furieuse de tous.