Середа, 20 жовтня 1880

Мала Жювізі приходила подивитися, як я граю на гітарі; вона братиме уроки.
Граючи, я почала наспівувати, і вона аж заніміла від лагідності мого голосу... від нього лишилася тільки лагідність. Але вона тим помітніша, що в розмові голос у мене [Замазано: низький] і гучний, хіба що коли я намагаюся бути милою — тоді я говорю трохи так, як співаю.
У бонапартистській політиці діється премила річ.
Кількасот чоловіків зібралися в цирку Фернандо, набили один одному пику й вирішили, що дванадцять делегатів підуть вимагати від Плон-Плона, щоб він скорився або відступився на користь Віктора.
Кассаньяк та Аміґ ганебно оголосили, що не мають жодного стосунку до тих зборів, після яких вони вихваляли у своїх газетах «велике діяння паризького народу» тощо.
Прочитайте статтю Кассаньяка в «Альбомі» за 20 жовтня 1880 року, з моєю власноручною приміткою, [бракує]
Це просто кумедно. Бачите, я справедлива, і попри мою слабкість до Кассаньяка вважаю його політику безглуздою й сміховинною. Якщо Плон-Плон помре і якщо Віктор дасть себе схилити цьому великому ідіотові, попри все запеклому імперіалістові Кассаньякові, ну, тоді, можливо, у нього ще будуть якісь світлі дні... Але це доволі ризиковано, та й до того ж принцові всього п'ятдесят вісім років.
Часом мені здається, що цей великий Кассаньяк не буде моєю великою пристрастю: він так применшився, що я принижена через нього, а щоб я обожнювала, треба завжди триматися на висоті або вже падати як велика людина — нещастя видатного діяча славне, але оце зморщування на кшталт Кассаньякового... ні... а все ж він займав мене так довго, що я таки змушена визнати за ним те місце, яке він посів... Та що ж, побачимо. Мені снилося, ніби він показує мої листи і ніби його дружина така худа й така бридка.

Примітки

Прізвисько принца Наполеона (Жерома Наполеона Бонапарта), непопулярного бонапартистського претендента.