Четвер, 30 вересня 1880. П'ятниця, 1 жовтня 1880

Учора ми були в цирку, я пішла туди понести своє обличчя в усій красі. Берта приходила напроситися на обід, і я навела її на тему молодого Блана з Монако, і мушу сказати, що в мене лишилося мало сумнівів щодо її чесноти. Вона починає з розмови про статтю в «Gaulois» і з того, що бачила Блана двічі в житті, а потім, потроху, розповідає нам таку кількість речей, які, за її словами, чула від згаданого Блана, що фізично неможливо, аби він розповів їй усе це за два рази. Та й вона знає про нього все; так не цікавляться байдужою людиною. Вона навіть була досить наївна, щоб захищати його від наших нападок (?).
Зрештою, є питання грошей, і це любий Робер усе утнув. Що ж до молодої жінки, то, хоч і діяла з користі, вона, мабуть, має дрібне почуття до свого друга, мені здалося, що я помітила це за певними інтонаціями голосу: дядько Лотрек, що розкинув їй карти, напророчив їй багато грошей, кохання від когось іншого, ніж чоловік.
Каверін прийшов із донькою Софі. Ми взяли її із собою в Булонський ліс, і вона розповіла мені, що діється в Росії. Дитина під пильним наглядом поліції за те, що сказала одного екзаменаційного дня, коли чекали на Великого князя, що цінує своє складання іспиту куди більше, ніж візит Великого князя. До того ж, бувши дуже короткозорою, вона носила пенсне, через що на неї донесли поліції; адже окуляри й пенсне в жінок — ознаки передових ідей. Депортують, ув'язнюють, засилають за одне слово. Роблять нічні обшуки в домівках, і, якщо ти не дуже небезпечний, тебе засилають до В'ятки чи Пермі; якщо дуже — до Сибіру, на шибеницю. Немає родини, де не було б принаймні засланця, повішеного чи піднаглядного. Шпигунство так налагоджене, що неможливо розмовляти в себе вдома, у родинному колі, без того, щоб усе не доповіли кому слід.
Серед іншого, комічний випадок: соціалісти-пропагандисти, перевдягнувшись на євреїв (відомо, що наші євреї вбираються в довгі сурдути, пейси, борідки й шовкові картузи), жандарми зірвали кілька фальшивих борід і заарештували перевдягнених, але, захопившись своїм запалом, накинулися й на справжніх євреїв і змусили їх видавати жахливі [крики], бо, схоже, немає болю, рівного тому, що його завдають насильно вирвані борода й вуса.
Бідолашна країна, а я ще днями винуватила себе в боягузтві за те, що не хотіла туди їхати! Та хіба ж це можливо? Соціалісти там — жахливі негідники, що вбивають і грабують; уряд там свавільний і дурний, ці два страхітливі елементи воюють між собою, а розважливих чавлять поміж двома. Маленька Софі каже мені, по двох годинах балачки, [Викреслено: зі мною] що за десяту частину того, що я кажу, мене відіслали б на каторгу чи повісили, і що якщо я поїду до Росії, моя справа вирішена.
Я поїду до Росії, коли в цьому прекрасному краї буде якась повага до прав людей, коли там можна буде бути корисним інакше, ніж дати себе заслати за слова, що цензура надто сувора.
Від усього цього аж підскакуєш, якби... невже немає способу заснувати чесну ліберальну партію, бо я ненавиджу злочини соціалістів так само, як і злочини уряду?
Соціалісти найвинніші, вони могли б урятувати свою країну від її жахливого режиму...
Ах! якби не мій живопис, як би я...
Хіба ж я не маю провести зиму 1881–1882 у Петербурзі? Та певна річ, що ж, бувши в самій країні, добре побачимо, що там можна зробити.
Ми зустріли незрівнянного Меліссано, він, певно, прийде нас провідати.
О! французи, що кажете, ніби ви ні щасливі, ні вільні! У Росії тепер діється те, що діялося у Франції за Терору: один жест, одне слово — і ти пропав. Ах! як же ще багато треба зробити, щоб люди були бодай приблизно щасливі!
Ми саме визволяємо жінку, каже Дюма-син; коли це буде зроблено, ми спробуємо визволити Бога; а оскільки тоді настане досконала згода між трьома вічними станами: Богом, чоловіком і жінкою, ми бачитимемо ясніше й ітимемо швидше.
Жіноче питання — одне з найогидніших, і коли подумаєш, що все поступилося вперед, окрім цього, то справді сторопієш. Прочитайте брошуру Дюма «Жінки, що голосують, і жінки, що вбивають» — різкий талант Дюма вже не шокує мене на цих сторінках, хоч чоловік тут іще трохи занадто пихатий до жінки. Та, зрештою, у цьому є добро.