Четвер, 22 липня 1880

Я припускаю піднесення до верховної влади однієї людини, коли ця людина — герой, як Наполеон Перший, я припускаю, що своєрідну диктатуру надають вищій і здатній істоті, але її діти — ніщо. Я не хочу навіть влади довічної, це показувало б, що бояться зрадити свої зобов'язання, з обох боків. Якщо обранець поводиться добре, не потрібно присяги, щоб він лишався вождем.
Я вбралася в тутешній селянський капелюшок, він мені дуже личить, роблячи мене схожою на якогось Ґреза. Я телеграфувала, і мені надсилають сукні з лінону на тутешню спеку, аж ось стає дуже холодно. Я починаю бачити краєвид; до сьогоднішнього вечора мене дратувала нечистота харчу, дратувала тому, що їжа — це мерзенний клопіт, від якого годі ухилитися.