Четвер, 17 червня 1880

Приміряння суконь, потім увечері Соутцо з освідченнями на всіх парах. Він опускається навколішки, бере мене за руки і, мов дитина, кладе голову мені на плече.
Я не опираюся. Він дуже нещасний. Там, у Румунії, згорів ліс і хліба. Та ще й він мене кохає, а я його не кохаю й кажу йому це, хоч і лагідно...
Цікавий вечір, я була присутня як глядачка, бажаючи побачити, до якої міри можна розчулитися від чоловіка, якого не кохаєш. Я всміхалася з особливим і наївним кокетством, від якого йому замакітрювалося в голові. Я не присягнула б у чистоті його почуттів, адже сама розпалювала в ньому почуття нечисті...