❦
Четвер, 13 травня 1880
Донька Пелікана, панна Пелікан, приїхала з пані Кросс, чий син одружився із Зое Пелікан, яку я знала в Ніцці. Ці пані вечеряють у нас, і я в крайньому збентеженні: у вухах у мене таке дзвеніння, що змушує мене докладати найбільших зусиль, аби ніхто нічого не помітив.
La fille de Pélikan, Mlle Pélikan est arrivée avec Mme Cross dont le fils a épousé Zoé Pélikan que j'ai connue à Nice. Ces dames dînent chez nous et je suis dans un embarras extrême, j'ai des bourdonnements tels dans les oreilles qu'ils me font apporter les plus grands efforts pour qu'on ne s'aperçoive de rien.
Ах! Це жахливо. Із Соутцо ще нічого, бо він сидить доволі близько, та й коли захочу, можу сказати йому, що він мене дратує; Гавіні говорять голосно. В ательє сміються й кажуть, ніби я глуха, я вдаю заклопотану й обертаю це на жарт.
Ah ! c'est horrible. Avec Soutzo ça va parce qu'il est assez près et puis quand je veux je puis lui dire qu'il m'ennuie, les Gavini parlent haut. A l'atelier on rit et on me dit que je suis sourde, je paraîs préoccupée et je me plaisante.
Та це жахливо.
Mais c'est horrible.
Соутцо й справді привчив мене до себе, я говорю про нього без гніву й бачу його із задоволенням. Він нав'язав себе.
Soutzo m'a vraiment habitué à lui, j'en parle sans colère et je le vois avec plaisir. Il s'est imposé.