❦
Субота, 20 грудня 1879
Я знову віддам хвалу Богові, який уже не раз сповнював мої бажання... дрібниці, але й то добре. Щоразу, як я хвалюся такими речами, потім мене спіткає лихо, але мені здається, що я нечесна, коли про них мовчу, і що це прославляє Бога.Samedi 20 décembre 1879
Я беру Поля й їду до Палати в чорному оксамиті, в капелюсі а-ля Рембрандт, з розкуйовдженим волоссям, дуже гарна. Людей повно, але я знаходжу нам місця. Засідання цікаве, і Жозеф, знову вродливий, часто лорнує мене. Помітивши мене, він одразу ж узяв лорнет, ніби щоб переконатися, що це я. Невже він здогадується?
Je prends Paul et je m’en vais à la Chambre en velours noir, chapeau Rembrandt, cheveux ébouriffés très jolie. C’est bondé mais je trouve à nous placer. La séance est intéressante et Joseph redevenu beau me lorgne souvent. M’ayant aperçue il prit la lorgnette aussitôt comme pour s’assurer que c’est moi. Est-ce qu’il se doute ?
Аж ніяк. Засідання добігало кінця, а потім треба було вийти до вестибюля, до наших; ми знову бачимо Жозефа, якого, я бачила, викликали запискою, що йому передали на трибуні, — Жозефа, зігнутого вдвоє, спертого на поруччя, оберненого до вішаків, який жваво й по-приятельському балакав із якоюсь покоївкою, незграбною й простацькою!!!
Jamais de la vie. La séance tirait à sa fin et puis il fallait rentrer voir notre monde dans le vestibule, nous retrouvons Joseph que j’avais vu appeler par un billet qu’on lui avait remis à la tribune, Joseph plié en deux appuyé sur la rampe, tourné vers les portemanteaux et en train de causer vivement et amicalement avec une espèce de femme de chambre, mal fichue et commune !!!
Я посилаю Поля по екіпаж, щоб лишитися там і роздивитися його зблизька, розглядаючи в лорнет залу, годинники, служителів і ніби випадково — чарівну парочку. Це, певно, його наречена, чи служниця його матері, чи якоїсь кокотки?...
J’envoie Paul chercher la voiture pour rester là et le voir de près tout en lorgnant la pièce, les pendules, les huissiers et comme par hasard le charmant couple. Ce doit être sa fiancée ou la servante de sa mère ou de quelque cocotte ?...
Нарешті я його побачила, і він не такий негарний, як на святі для Мурсії, він навіть не здається дурним, а дуже простий і дуже милий. Але навіщо ці амури зі служницею? Він, може, з нею одружиться.
Enfin je l’ai vu et il n’est pas laid comme à Murcie, il n’a même pas l’air bête, mais très simple et très gentil. Mais pourquoi ces amours avec la servante ? Il va l’épouser peut-être.
Поки я чекала, він приділяв неабияку увагу моїй гарненькій (як на сьогодні) особі, а коли мені набридло чекати і я пішла подивитися до дверей, перестріти Поля, він кинувся глянути, до кого я йду. Цей капелюх мені дуже личить. Ґамбетта теж розглядав мене в лорнет, як завжди. Я всюди казала, що обожнюю його, може, йому це переказали.
Tant que j’attendais il prête une attention considérable à ma jolie (pour aujourd’hui) personne et comme je m’impatientais d’attendre j’allai voir à la porte, rencontrer Paul et il se précipite pour voir vers qui j’allais. Ce chapeau me va très bien. Gambetta aussi m’a lorgnée comme toujours. J’ai dit partout que je l’adore, on le lui a peut-être dit.
Гостей немає; приходить Берта сказати мені, щоб я завтра йшла кататися на ковзанах; це буде впʼяте, що я туди йду. Вона вигадала дуже кумедний жарт: написати Арно, щоб він там був: «жінка з вищого світу, яка вас кохає». Спідниця з блакитного песця, сірий казакин, чорний ток. Підійдіть до цієї особи як до давньої знайомої, щоб не шокувати її оточення. Сіль у тому, що це вбрання справді існує й щодня катається на ковзанах, воно навіть дуже бридке, дуже смішне й дуже дороге.
Pas de monde, Berthe arrive pour me dire de venir patiner demain; ce sera la cinquième fois que j’y vais. Elle a inventé une farce très drôle, c’est d’écrire à Arnaud de s’y trouvé « une femme du monde qui vous aime ». Jupe de renard bleu, casaque grise, toque noire. Abordez la personne comme une vieille connaissance pour ne pas choquer son entourage. Le sel de la chose c’est que la toilette en question existe et patine tous les jours, elle est même fort laide, fort ridicule et fort chère.
Ми проводимо вечір біля каміна, Діна, Берта і я музикуємо; у мене бувають свої дні...
Nous passons la soirée devant la cheminée, Dina, Berthe et moi faisant de la musique, j’ai mes jours...