❦
Неділя, 21 грудня 1879
Dimanche, 21 décembre 1879
Так, у мене бувають свої... прикрі дні. Ми їздили кататися на ковзанах, Берта, Поль, Алексіс і я, до клубу; там ми застаємо Лафона й Керубіні. Блан переконав Алексіса, що той міг би легко здолати Бертину чесноту, зважаючи на її чоловіка й нещасливе подружжя. Звісно, у двадцять років дуже втішно сподіватися такої коханки, як Берта, навіть якщо зовсім її не кохаєш.
Oui, j’ai mes jours... désagréables. Nous sommes allés patiner, Berthe, Paul, Alexis et moi au club; là nous trouvons Lafond et Cherubini. Blanc a persuadé à Alexis qu’il pourrait facilement avoir raison de la vertu de Berthe vu son mari et son mauvais ménage. Naturellement, à vingt ans on est très heureux d’espérer une maîtresse comme Berthe même si on ne l’aime pas du tout.
Словом, усе це не вельми мене бавить, я катаюся, та ще й з великою грацією, але не дуже тішуся, бо відчуваю, що я для Берти така собі подруга-приятелька і що вона вважає себе за № 1, а мене за № 2.
En somme tout cela n’est pas fait pour m’amuser beaucoup, je patine et même avec beaucoup de grâce mais je ne m’amuse pas trop, car je sens que je suis une sorte de camarade pour Berthe et qu’elle se croit le n° 1 et moi le n° 2.
Я втішаюся костюмом із чорного оксамиту, капелюхом а-ля Рембрандт, погойдуванням стану й поглядами, якими вшановує мене публіка обох статей. Урешті я їду з Полем, Алексіс лишається.
Je me console par un costume de velours noir, un chapeau Rembrandt, des ondulations de taille et les regards dont m’honore le public des deux sexes. A la fin je m’en vais avec Paul, Alexis reste.
Ми вже сідаємо у фіакр, коли я бачу, що надходить Алексіс.
Nous montons déjà en fiacre quand je vois arriver Alexis.
— Я їду з вами!
- Je pars avec vous !
— Що сталося?
- Qu’est-ce qu’il y a ?
— А те, що хоч би яким безхребетним ти був, а такого не роблять!
- Il y a qu’on a beau être mollusque ces choses-là ne se font pas !
Берта покликала Лафона чогось випити й забула про Алексіса, який лишився сам, як дурень. То й розлютилося дитя! Він ненавидів Берту, вона викликала в нього огиду своїм лихим язиком! Якщо він і бачився з нею, то лише тому, що зустрічав її в нас, і тепер він трохи від неї віддалиться, і тра-та-та й тру-ту-ту!
Berthe avait dit à Lafond de venir prendre quelque chose et a oublié Alexis qui est resté seul comme une bête. Alors l’enfant est furieux ! Il détestait Berthe, elle le dégoûtait par sa mauvaise langue ! S’il allait la voir c’est parce qu’il la rencontrait chez nous et qu’il va la lâcher d’un cran et patati et patata !
А я відповідаю жартами й раджу йому стерегтися, не надто покладатися на Блана, який може помилятися, і не дуже на це ловитися, бо після трьох місяців служіння, яке принесло жінці ще одного кавалера, ще одного зітхальника, вона може відіслати його... неушкодженим, що було б не дуже приємно.
Moi je réponds par des plansanteries et lui conseille de prendre garde, de ne pas trop se fier à Blanc qui peut se tromper et de ne pas trop donner là-dedans parce qu’au bout de trois mois de servage qui aura rapporté à la femme un cavalier, un soupirant de plus elle peut le renvoyer... indemne, ce qui ne serait pas agréable.
Я знаю, що йому було до Берти не більше діла, ніж мені до Жозефа, доки мені не сказали, що він мною захоплюється...
Je sais qu’il ne se souciait pas plus de Berthe que moi de Joseph avant qu’on m’eût dit qu’il m’admirait...
Як же зветься та комедія Шекспіра, в якій двоє молодих людей кохають одне одного, бо їм отак навзаєм забивають голову? Зрештою, цей молодий серб мав серйозну пристрасть, що почалася в сімнадцять років, до панни де Сампієрі, яку рік тому видали заміж, — шлюб, що став причиною бурхливого розпачу з обох боків. Досі хлопець говорить про це тремтячи й твердить, що іншого кохання в житті не матиме. О герцогу Гамільтоне! А проте ні, це не те саме, як то кажуть: у мене нічого не було, а тут заприсяглися у вічному коханні... Але все це не причина моєї прикрості. Жозеф не прийшов, і вбрання з блакитного песця теж. Тепер, якщо він упізнав мене на іподромі чи в Палаті, він подумає, що це я йому пишу, що вбрання з блакитного песця й маска — одна й та сама особа. Це ще не все, я йду до Ґавіні й розповідаю їм про свято в Мурсії.
Comment s’appelle déjà la comédie de Shakespeare dans laquelle deux jeunes gens s’aiment parce qu’on leur monte réciproquement la tête de cette manière ? Du reste ce jeune Serbe a eu une passion sérieuse commencée à dix-sept ans , pour Mlle de Sampieri qu’on a mariée il y a un an, mariage qui est la cause d’un violent désespoir de part et d’autre. Jusqu’à présent le garçon en parle en tremblant et prétend qu’il n’aura pas d’autre amour dans la vie. Ô duc de Hamilton ! Pourtant non, ce n’est pas le même prix comme on dit, chez moi il n’y avait rien et ici on s’était juré un amour éternel... Mais tout cela n’est pas la cause de mon ennui. Joseph n’est pas venu et la robe de renard bleu non plus. Maintenant s’il m’a reconnue à l’hyppodrome ou à la Chambre il va penser que c’est moi qui lui écris que la robe de renard bleu et le masque sont la même personne. Ce n’est pas tout, je vais chez les Gavini et je leur raconte la fête de Murcie.
Через цю дурість я вислуховую батьківські поради від Дені (Ґавіні). Арно — наречений, вартий заздрості, але не можна виказувати, що він тебе обходить.
Cette stupidité me vaut des conseils paternels de Denis (Gavini). Arnaud est un mari enviable, mais il ne faut pas avoir l’air de s’en occuper.
Якось я їхала за ним до Лісу, коли була з пані Ланкастер; якщо я хочу, щоб він мною цікавився, не можна виказувати, що я звертаю на нього увагу, що дивлюся на нього, що пишу йому анонімні листи.
Je l’ai suivi au Bois une fois étant avec Mme Lancaster; si je veux qu’il s’occupe de moi il ne faut pas avoir l’air d’y faire attention, de le regarder, de lui écrire des lettres anonymes.
Якби він (Ґавіні) знав, що я говорила з Арно в Мурсії, він побалакав би з ним, щоб дізнатися, чи впізнав він мене, тощо.
S’il (Gavini) avait sû que j’ai parlé avec Arnaud à Murcie, il aurait causé avec lui pour savoir s’il m’a reconnue, etc.
А я заперечую і ту історію в Лісі, і листи.
Moi je proteste contre la chose au Bois et les lettres.
— Це він вам сказав? це він?
- Lui vous l’a dit ? est-ce lui ?
— О ні, ні; він мені ніколи нічого не казав, але повірте, я знаю, що кажу.
- Oh ! non, non; il ne m’a jamais parlé de rien, mais croyez-moi je sais ce que je dis.
А я нічого з цього не розумію!!
Et moi je n’y comprends rien !!
Передовсім будьмо справедливі! Я нічого йому не писала, я внесла його до низки осіб задля того самого жарту... Що має на увазі Ґавіні? Що йому сказали? Хто йому це сказав. Витівка з переїздами? Не про це він хотів говорити.
D’abord soyons justes ! Je ne lui ai rien écrit à lui, je l’ai compris dans une série de personnes pour la même plaisanterie... Que veut dire Gavini ? Qu’est-ce qu’on lui a dit ? Qui le lui a dit. La fumisterie des déménagements ? Ce n’est pas de cela qu’il a voulu parler.
Тоді... побачення в Мурсії, я їх призначила двадцять пʼять... і що з того?
Alors... les rendez-vous à Murcie, j’en ai donné vingt-cinq... après ?
Якщо він подумає, що я і є вбрання з блакитного песця... це було б нестерпно! А хай йому грець! Коли це не я, то інші... Берта!! Так мені й треба, я маю лише те, на що заслуговую. Навіщо мені кричати «Жозеф» на всі заставки!!!
S’il allait penser que je suis la robe de renard bleu... ce serait à n’y plus tenir ! Nom d’un chien ! Quand ça n’est pas moi ce sont les autres... Berthe !! Je le mérite, je n’ai que ce que je mérite. Qu’ai-je besoin de crier Joseph sur les toits !!!
Я повертаюся вбита... Це з тих катастроф на ламаний гріш, на які я мастачка. Я проказую молитви, тремчу, що матиму якусь прикрість, незнану, нечувану, і молю Бога, щоб уже було завтра. Завтра від цього мине двадцять чотири години, я буду спокійніша.
Je rentre tuée... Ce sont là de ces désastres de quatre sous dont j’ai le secret. Je récite des prières, tremble d’avoir un désagrément quelconque, inconnu, inouï et prie Dieu pour que ce soit déjà demain. Demain il y aura de cela vingt-quatre heures, je serai plus calme.