Неділя, 23 листопада 1879

Іду з Бертою до Ґавіні. Нова сукня з чорного сукна й чарівний, спокійний капелюшок.
Були тільки Валентина Пернеті, Рандуен, Шодорді.
Але ми дуже довго сидимо, розмовляючи про три мої пристрасті: про принца Жерома, про Ґамбетту й про одного вродливого юнака. Наостанок ми забираємо Шодорді з собою і висаджуємо його під дверима герцога Деказа.
Родина Музе й пані де Байєль обідають у нас, Берта теж. Увечері приходить Алексіс.
Я в білій сукні — ампір, Директорія, Рекамʼє, як кому завгодно. Але я дуже гарна: губи кольору крові й чудовий колір обличчя. Я ніколи не буваю такою, коли це було б варто... Ми усамітнюємося в мене — Діна, де Дайєнс і я, — щоб покпити з цнотливості Алексіса, який ошелешений і втішений. Мені байдуже, бувають дні, коли мені конче треба розважитися. Це було безглуздо, але кумедно.
Імператриця Євгенія проїхала через Париж і пробула тут ніч і день. Газетні статті знову вичавили з мене сльози. Мати імператриці при смерті.