Понеділок, 24 листопада 1879

Ми ходили запросити Жюліана на обід, а він наробив тридцять тисяч церемоній, кажучи, що це позбавило б його будь-якого авторитету наді мною і що тоді вже ніяк не можна буде працювати, тим паче що найменша видимість поблажливості з його боку до мене здавалася б безсоромним кумівством. Скажуть, що ми влаштовуємо йому обіди і що я роблю в нього, що хочу, бо я багата тощо, тощо. Добряга має рацію. Зрештою, це чудова система підступності: Амелі вдавалася до неї з Брезло, яка врешті стала зі мною нечемною, бо їй раз у раз казали, що вона моя покоївка.
Щовечора читаю Золя.