❦
Вівторок, 9 вересня 1879
Mardi, 9 septembre 1879
Не рахуючи Жюлії Акар! А якщо захотіти піднятися геть високо, то виявиться, що коханку герцога Гамільтона звали Амелі Джоя.
Sans compter Julia Acard ! Et si on veut remonter tout à fait haut on trouvera que la maîtresse du duc de Hamilton se nommait Amélie Gioia.
Мені смертельно сумно, мені нічого не вдається. Не варто й жити!
Je suis mortellement triste, rien ne me réussit. Ce n’est pas la peine de vivre !
Приходить Блан, і ми починаємо сміятися. Раптом дзвінок: Алексіс, на третій дзвінок прибув старий князь, тоді я тікаю і за пʼять хвилин повертаюся до вітальні, сама себе оголошуючи: громадянка Ґамбетта! Зачіска в стилі Директорії з двома стрічками, перли на шиї, велика сукня з білої вовни, пояс під грудьми. Я дуже гарна отак і дуже жвава цього вечора. Сліпучий колір обличчя, очі, що іскряться, рухи шиї, як у завойовниці... бозна-чому... Потім приходить Мораес зі своїм червоним носом. А я владарюю у своїй літературній майстерні, мною захоплюються, цього вечора я гарна... та нащо це все!
Arrive Blanc et nous nous mettons à rire. Quand coup de sonnette, Alexis, troisième coup est arrivé le vieux prince, alors je me sauve et cinq minutes après rentre au salon en m’annonçant moi-même: la citoyenne Gambetta ! Coiffure Directoire avec les deux rubans, perles au cou, grande robe de laine blanche, ceinture sous les seins. Je suis très belle ainsi et très entrain ce soir. Un teint éblouissant, des yeux qui pétillent, des mouvements de cou de conquérante... Dieu sait pourquoi... Puis vient Moraës avec son nez rouge. Moi je trône dans mon atelier littéraire, on m’admire, ce soir, je suis belle... et à quoi bon !
Робер-Флері та Жюліан за містом. Цього тижня я закінчу два-три невеличкі портрети, а наступного понеділка знову почну ходити до майстерні.
Robert-Fleury et Julian sont à la campagne. Cette semaine je finirai deux ou trois petits portraits et l’autre lundi, je recommence à aller à l’atelier.
Ах! Майстерня, ні, це надто безглуздо.
Ah ! Atelier, non c’est trop bête.
Мені подобається імʼя Жозеф. Учора протягом двох актів я гадала, що бачу його в темному вході до партеру, я розглядала того чоловіка в лорнет і тільки в третьому акті помітила свою помилку, та й то лише тому, що Гехт сказав, що Жозеф не прийшов... Цей фальшивий Жозеф був граф де Бразза, з яким я познайомилася в де Лессепсів і який вважав за обовʼязок завітати до мене сьогодні через ту увагу, якою я його вшанувала. Він схожий на Жозефа, але як карикатура.
J’aime le nom de Joseph. Hier j’ai cru pendant deux actes le voir dans l’entrée sombre des fauteuils, j’ai lorgné l’homme et ce n’est qu’au troisième acte que je me suis aperçue de l’erreur et ça encore parce que Hecht a dit que Joseph n’était pas venu... Ce faux Joseph était le comte de Brazza que j’ai connu chez de Lesseps et qui s’est cru obligé de faire une visite aujourd’hui à cause de l’attention dont je l’ai gratifiée. Il ressemble à Joseph mais en caricature.
Блан так мені лестить. На його думку, таких, як я, небагато; він відкопує історичні нотатки, які я роблю за допомогою стародавніх авторів, зауваги, які я до них додаю, потім один зошит з римської історії, потім працю про російські династії, аж до нашкрябаної олівцем на стіні в темному кутку нотатки про першого демагога Менестея! А що я обізнана з усім — і з політикою, і з людьми дня, — то він вітає мене з цим зі своєю морською грубуватістю. Можна подумати, що решта всесвіту неосвічена й дурна, я кажу про жінок; він дивується, що я трохи знаю історію й літературу. Щоправда, я нічого не знаю так, як знають у Школі, я читаю й запамʼятовую те, що мене вражає.
Blanc me flatte tant. Selon lui il n’y en a pas beaucoup comme moi, il déniche les notes historiques que je prends à l’aide des anciens, les remarques que j’y ajoute, puis un certain cahier sur l’histoire Romaine et puis un travail sur les dynasties russes, jusqu’à une note crayonnée sur le mur dans un coin sombre, sur le premier démagogue Menesthée ! Et comme je suis au courant de tout et de la politique et des hommes du jour il m’en félicite avec sa rudesse marine. On dirait que le reste de l’univers est ignorant et bête, je parle des femmes; il s’étonne que je sache un peu d’histoire et de littérature. Il est vrai que je ne sais rien comme on sait à l’École, je lis et je retiens ce qui me frappe.
Та байдуже, хоч я й остерігаюся лестощів, мені здається, що друг Покійного цінує мене в найменших дрібницях. Якби таких була дюжина, моє євангеліє процвітало б.
C’est égal tout en craignant la flatterie il me semble que l’ami du Défunt m’apprécie dans mes moindres détails. S’il y en avait une douzaine comme cela mon évangile prospérerait.
Але ж ми нікого не знаємо.
Mais nous ne connaissons personne.