Вівторок, 2 вересня 1879

CZ ENUKFR

Я скупалася в морі й малювала пополудні. Да Коста поїхав. Цього вечора великий концерт, Сіворі грав, як янгол, та я взагалі обожнюю скрипку. Потім великий бал, але я пішла. Там були шикарні пані, серед інших пані Ле Ґе, з Рима. Ми мали бути в неї на вечорі... три роки тому. Та... Я починаю смакувати Дьєпп напередодні від'їзду... Гарна погода, і я утримуюся від музик, пляжів, казино та інших отупляючих розваг літніх міст. Треба їхати на природу, але без break і без сніданку в шинку, вечеряти лише поночі, близько пів на восьму, щоб милуватися заходом сонця... словом, бути вільною! Але з родиною це неможливо. У мене вже дванадцять етюдів на вивіз... Мама й Діна лишилися в казино з пані де Мартеле та двома її доньками, людьми зі світського товариства. Цього вечора я була дуже елегантна: коротенька сукня з білого тюлю в горошок, як завжди, задрапована на античний лад. Тобто ззаду є шмат тканини, кінець якого закочений так, щоб виходило подвійне полотнище, яке спадає рівно аж до низу спідниці. Далі є два шматки, що йдуть від низу спідниці ззаду і схрещуються спереду, покриваючи стегна, і сходяться під заднім полотнищем. Ліф здебільшого без виточок, майже без швів, який я припасовую просто на собі, і завжди атласний пояс.

J'ai pris un bain de mer et j'ai peint l'après-midi. Da Costa est parti. Ce soir grand concert, Sivori a joué comme un ange, du reste j'adore le violon. Après, grand bal mais je suis partie. Il y avait des dames *chic,* entre autres Mme Le Ghait, de Rome. Nous devions aller à une soirée chez elle... il y a de cela trois ans. Mais... Je commence à jouir de Dieppe à la veille du départ... Il fait beau et je m'abstiens de musiques, plages, Casino et autres abrutissements des villes d'été. Il faut aller à la campagne mais sans break et sans déjeuner au cabaret, ne dîner qu'à la nuit, vers sept heures et demie pour jouir du coucher du soleil... être libre enfin ! Mais en famille c'est impossible. J'ai déjà douze études à emporter... Maman et Dina sont restées au Casino avec Mme de Martellet et ses deux filles, des gens du monde. J'étais très élégante ce soir, une petite robe courte en tulle à pois, blanche, toujours drapée à l'antique. C'est-à-dire, derrière il y a un lé d'étoffe dont l'extrémité est retroussée de façon à ce que cela fasse une chose double et qui tombe droit jusqu'au bas de la jupe. Ensuite il y a deux lés qui partent du bas de la jupe derrière et qui viennent se croiser devant, couvrir les hanches et se joindre sous le lé de derrière. Un corsage pour la plupart du temps sans pinces, presque sans coutures que j'ajuste sur moi, et toujours une ceinture de satin.