Четвер, 21 серпня 1879

Мене збудили вночі, щоб віддати ось таку депешу: «Я бачила Жозефа», підпис: Берта.
Я негайно відповідаю їй приспівом відомої дурнуватої пісеньки: «Ах! ха! ха!», підпис: Марі.
Да Коста доволі милий, добре вихований і джентльмен; із ним, Дзурло й часом де Плансі, а як додати ще князів, то так-сяк ладиться. Завтра перегони, Дьєпп пожвавлений і елегантний.
Сьогодні вранці я ходила робити начерк старої Жюстен, якій сімдесят три роки і яка мала дев'ятнадцятеро дітей і торгує піском. Зібрався був люд, але я вдавала, що нікого не бачу, а тоді надійшов загін солдатів робити якісь вправи на пляжі, і майже одразу — злива; та я повернуся завтра. Мене так тішить робити етюди надворі, ці полотна додадуть шику моїй майстерні. Звісно ж, ви розумієте, що я анітрохи не вдаю з себе мисткиню і цураюся всіх тих бридких поз людей, які мазюкають без таланту й одягаються, як митці.