Пʼятниця, 22 серпня 1879

Перегони — та я й пера не взяла б, усе це минуло для мене так пласко, якби мені не треба було сказати, що я зблизька бачила принцесу де Саган, у дівоцтві Сейєр. Фінанси, повінчані з аристократією. Та й рідко [принцеса] з народження мала кращий вигляд. Її не вважають гарненькою, але визнають за нею дивовижну породистість як на жінку небагатого роду. Вона мала великий успіх, і Принц Уельський, кажуть, її коханець; щоразу як вони бачаться — нещодавно Принц привіз Принцесу, свою дружину, до пані де Саган. Я завжди дивувалася її успіхам, чуючи описи, які про неї робили:
Висока, суха, довготелеса, з великим носом, білява й безмежно вишукана. Це правда, як не крути.
Як на мене, це одна з найчарівніших жінок, яких я бачила. Куди менш гарна за пані де Пуртале чи пані де Муші, але приємніша.
Висока, з високими плечима, худорлява, але граційна. Волосся — справжнє чи фарбоване — золотисто-русявого каштанового кольору, що здається природним.
Колір обличчя блідий і жовтуватий, [але] приємного тону. Без рум'ян. Сірі очі вишуканого розрізу, лагідного й спокійного виразу. Ніс спершу сильно орлиний, а далі опадає, ніс шляхетний і царственого характеру, ніздрі й рот чудового рисунка. Я не розумію, як кажуть, ніби в неї великий ніс, він ніби починається як ніс, що сягне далеко, але якимось несподіваним [чином], утворюючи мовби кут, дуже граційно повертається до обличчя. Мені казали, що вона негарна. Як це можливо. Цій жінці сорок років, може, й більше, вона чарівна.
Стопа величезна й узута широко — або вона вишукана, і принцеса боїться її зіпсувати, або хвора... і тоді прощавайте, чари! Маркіза де Ґаліфе — її близька й нерозлучна подруга; кажуть, вона була красунею, я в це не вірю, і вона мені не до вподоби. Погано збудована й погано вдягнена. Принцеса де Саган теж одягається негарно.
О величний Бальзаку, ти найбільший геній світу. Хоч куди підеш, завжди опиняєшся в його величній «Комедії», ніби він завжди приходив і змальовував з натури. Особливо ці дві жінки своїм походженням, своїм обличчям, своїм життям наводять мене на думку про Бальзака, цього великого, цього невичерпного, цього неймовірного генія.
Мої повернулися з театру. Пані де Саган вважають негарною. Зрештою, так кажуть геть усі. Як же так стається, що я бачу її такою чарівною? Хай вона й не гарненька, але своїм оком художниці я зваблена певними рисами рисунка губ і носа з такими виразними гранями. У неї немає ні в'ялості щік, ні мішків під очима, а до того ж вишукані манери.