Неділя, 17 серпня 1879

Учора ввечері були пориви, молитви... так що я цього ранку мало не сподівалася прочитати в газетах про смерть Кассаньякової дружини... А чому б не сказати все навпрямки?
На пляжі з князями Караджорджевичами. Панове Колонна та де Плансі. Увечері концерт, виходячи з якого ми бачимо молодшого пана Лашо з принцом Віктором. Звісно, ми дуже люб'язні з Лашо, аби краще роздивитися Принца, який дуже високий і має надзвичайний погляд. У сімнадцять років краса ще не може скластися, але, гадаю, він буде дуже вродливий, надто прекрасний тією поважною й лагідною величчю, яка вже є його головною рисою і яка трохи не пасує до його сімнадцяти років. Ніс трохи короткий — ще трішки, і був би надто. Не знаю, як тут пояснити, як кинутися в безліч філософських, метафізичних і навіть містичних роздумів;
але наскільки тривожний, тендітний і майже стражденний вигляд Святого Людовіка Імператорської родини промовляв: він не правитиме! — настільки спокійна поважність і геть надзвичайне око того, кого я бачила цього вечора, промовляють: Він правитиме! Ніколи жоден шибеник чи міщанин не мав цього глибокого й бентежного погляду, як море, коли дивишся на нього з висоти корабля. [Та] коли я отак уп'юся очима у воду, я зачарована і хотіла б кинутися в неї. Очі майбутнього Імператора нарешті дають мені зрозуміти, що мають на увазі поети, коли порівнюють очі з хвилею. Тільки я гадаю, що цим порівнянням страшенно зловживають, бо досі я не бачила інших таких очей, окрім Принцових. Кажуть, ці очі чорні; мені вони видалися без виразного кольору, але буквально глибокі й чарівливі, як море.
Очі Кассаньяка чорні й чарівні, але це геть інше, і навіть я не зможу знайти в них нічого приреченого чи фатального, як в очах Наполеона I. У Кассаньяка магнетичний погляд, під яким відчуваєш, що танеш і під яким хотілося б померти... я кажу це не з кохання, а просто тому, що гадаю, ніби це було б приємне відчуття.
Кассаньяк дуже вродливий. Є жінки, що вважають вродливим пана де Жанзе. Пан де Жанзе середнього зросту, добре збудований, білявий, із блакитними очима, з рожевими, трохи цегляними щоками; одягнений чудово. Але звідси ви бачите різницю. Кассаньяк — це лицар Середньовіччя, або вельможа часів Ліги чи Фронди. Він до того ж депутат-імперіаліст, оборонець родини Бонапартів та Імператорського ладу, і його боротьба та його гучні скандали, можливо, видадуться цікавими тим, хто житиме за триста років, як зачаровують нас, сучасних міщан, ті далекі епохи, про які я щойно говорила. Я шкодую, що говорила про нього в цьому щоденнику вульгарними словами, але я завжди ставала на погляд його хулителів і силкувалася знайти йому переваги, навіть міркуючи, як вони. Герої, що нас чарують, доходять до нас підсумовані в історії чи в романах і обдерті з усього того міщанського, що має реальне життя за всіх епох. Так, але є стара Кувле, і панна Акар, і маленький шваґер.