Субота, 16 серпня 1879

Ми багато сміємося, і мені весело, але сміх — це моя натура, і він не залежить від мого настрою.
У Дьєппі нудно. Щоправда, в готелі є кілька молодиків, незнайомих парижан, які нами цікавляться і яким зі свого боку теж нудно; але ми не знайомі. Обличчя, які щодня зустрічаєш у Лісі. Треба було б скласти невеличке товариство, щоб було веселіше. А я нічого не бажаю, я отупіла. Я зробила начерк Алексіса, дуже схожий і дуже швидко, за годину.
Раніше мене цікавили перехожі у водолікарняному містечку; це мене бавило. Тепер я стала цілком байдужою.
Чи будуть навколо мене чоловіки, чи собаки — мені байдуже. Найкраще мені й досі наодинці — музикувати або малювати. Я сподівалася робити в цьому світі щось зовсім інше, ніж роблю, а якщо це не те, що я гадала, то мені байдуже, чим воно може бути. До того ж не можна заперечити, що мені весь час не щастило.