Четвер, 14 серпня 1879

Ми бачили пана де Плансі.
День минає в прогулянках берегом і трапезах у готелі.
Прибувають нові обличчя. Усі знають, яке життя в цих містечках, тож я говоритиму, лише якщо станеться щось цікаве для мене.
Ця добра принцеса, гадаю, божевільна. Божидар сам сказав, що відколи померла її донька, у неї голова набакир.
Я виявила намір устати завтра о п'ятій і піти малювати надворі, і обидва хлопці захотіли мене супроводжувати, а тоді їхня мати сказала, що забороняє їм уставати так рано, що в них є час від дев'ятої ранку до десятої вечора, щоб розважатися, і що, встаючи о п'ятій, вони себе занапастять.
Вона вважає їх дівчатками восьми років. Я, здається, вже розповідала вам, що вона замикає їх на ніч, а Божидар, якому вісімнадцять чи дев'ятнадцять, спить у її кімнаті. Ви, звісно, розумієте, що мені на все це начхати, тільки я не хочу, щоб вона думала, ніби я вважаю її дітей за дорослих панів і змушу їх робити речі, шкідливі для їхнього здоров'я. Хіба ви не вважаєте це доволі кумедним? При цьому всьому нічого цікавого не стається, ніщо не порушило... та зрештою мені байдуже. Уже від завтра я працюватиму. Мої — у казино. Я воліла відпочити й помріяти на дозвіллі, тим паче що звідси чути оркестр, який грає серенаду під сусіднім будинком, і здалеку ця музика чарівна. Я почну з того, що засну в кріслі, слухаючи ці небесні гармонії й дихаючи таким запашним повітрям приморських міст.