❦
Неділя, 30 березня 1879
Dimanche, 30 mars 1879
Ми поїхали по пані Ґавіні, щоб вирушити до Булонського лісу.
Nous sommes allées prendre Mme Gavini pour aller au Bois.
Тітку охопив напад радості, коли вона побачила малого Арно, а я спалахнула румʼянцем, як у ті часи, коли закохувалася в імена чи статки і в обличчя молодиків, яких зустрічала на прогулянці чи в театрі. Ви ж добре знаєте, що мені ніколи не траплялося дивитися на чоловіка, не знаючи, хто він, і навіть якщо це колись зі мною станеться, я певна, що то буде чоловік із хорошого роду. Моя бідна тітка тріумфує й думає собі нишком, що всі мої муки скінчилися, що я вийду за цього прекрасного принца, і вона щаслива, бо, хоч і добряче заціпенілі, ці пані ледь-ледь відчувають, як я страждаю.
Ma tante a eu un accès de joie en voyant le petit Arnaud et moi j’ai piqué un soleil comme au temps où je m’éprenais de noms ou de fortunes et des figures de jeunes gens que je rencontrais à la promenade ou au théâtre. Vous savez bien qu’il ne m’est jamais arrivé de regarder un homme sans savoir qui il était et même si cela m’arrive un jour je suis sûre que ce sera un homme bien. Ma pauvre tante jubile et se dit à part que tous mes tourments sont finis, que je vais épouser ce prince charmant et elle est heureuse car bien que passablement engourdies ces dames sentent légèrement ce que je souffre.
А я була б щиро, наївно, по-справжньому й глибоко здивована, якби зі мною сталася бодай найменша приємність.
Moi, je serais sincèrement, naïvement, véritablement et profondément étonnée s’il m’arrivait la moindre chose agréable.