Середа, 25 грудня 1878 — Різдво

Мій батько снідає в нас. Він мені геть набрид, і я сподіваюся, що він відчуває всю мою холодність.
Я надягаю маску байдужості, щоб не зважати на всі неприємні або образливі натяки цього персонажа, якого терплю заради Поля.
Немає нічого на світі більш отруйного, ніж слова цього чоловіка, який доводиться мені батьком.
— Господи, мій дорогий, — кажу я йому, — не клейте дурня. Мене ніщо не зачепило, але мені прикро бачити, що ви маєте намір мене вколоти.
Через цю людину я зневірююся в житті, її слова обдають мене холодом і діють, як закляття. Я ненавиджу його цілковито.