Вівторок, 16 липня 1878

Мультедо не вміє вести своїх справ. Він надіслав мені відремонтовану гітару. Уявляєте, наскільки інакше все було б, якби він надіслав нову гітару в гарному футлярі. Нічого такого. Ні, справді, бідолахо, ти не щедрий, і хоч як ти схожий на Наполеона I, а все ж ти людина, що не вміє вести своїх справ, — не кажучи вже про ввічливість чи ґалантність.
Не кажучи вже про те, що звук після ремонту став поганий. Ох, цей любий Мультедо. І як навмисне — Вільмессан скасовує «Маленьку кореспонденцію». Без цього я б негайно надрукувала, що пана, який зламав гітару... сівши на неї, і повернув її склеєною, просять зʼявитись у Зоден, щоб її розбили об його голову.
Знаєте, що роблять наші росіяни? Грають у рулетку — банкує кожен по черзі, але майже завжди — товстий Афросімов.
Гогенлое — не ті, що з Посольства, до того ж я більше не турбуюсь про це, хоч і є там молода людина... але зараз усі чоловіки мені байдужі: я надаю перевагу лише тим, хто надає перевагу мені, — і Покійному. Лише думаючи про інших, я помічаю, що він іще живе в мені.
Я сердита — а чому? Якби я не казала таких речей, я б не менше про них думала. Є речі такі... крихкі — це легкі тіні, які стають плямами, коли їх записуєш... а до того ж я не хотіла б забігати надто далеко... припустімо, Покійний ще погладшає і стане мирним і розсудливим депутатом... я в цьому сумніваюся, але, зрештою, в такому разі мені було б дуже прикро, що я вважала його Чоловіком.
Що ж, у такому разі я повторю те саме: це моя вина.
По правді кажучи, я ним дуже мало переймаюся, точніше — зовсім не переймаюся, але припускаю, що ним переймаєтеся ви, і тому вам про нього розповідаю. Я ще відводжу йому місце у своїх фантазіях — але не тому, що він мені подобається, а на випадок, якби подобався. А щоб думати про нього якось інакше — ви добре розумієте, що про це й мови нема. Для мене він мертвий — і мертвий остаточно.
Якщо він піде вгору, я голоситиму над його смертю і дорікатиму собі, що не завадила їй. Це правда, даю вам слово честі. Мені шкода від нього відриватися... і я втішаю себе тим, що ми ще зустрінемося, бо я справді вірю, що так написано, і хоч би що сталося, я завжди до цього повертатимусь. Так мені здавалося і щодо Дивовижного, але інакше... Мені здавалося, що колись я знову змушу його залицятися до мене до нестями. Що ж, у цьому немає нічого неймовірного. Як це було безглуздо, коли подумаю... я весь час трималася з ним холодно, а останнім часом, коли він приходив до ложі, я з ним не розмовляла, щоб випередити його зневагу, якої мені не треба було боятися, а потім ображалася на його холодність. Бідолаха залицявся до мене найбанальнішим чином і, бачачи, як безцеремонно з ним поводяться, не мав нічого іншого, як піти... Але тут надто багато спорідненості — я справді до нього привʼязалася, — щоб ми колись не зустрілися; ідеться не про обхват і не про колір, це звʼязки, схожості суто моральні і всесильні.
Досі він мій єдиний двійник, і я не думаю, що знайду іншого... Але все це не заважає мені бути дуже спокійною і оплакувати його смерть. І саме серед цих висновків виринають болісні й жалюгідні сумніви щодо його чесності. І поки ці тіні витатимуть над ним, я буду вбережена від того, щоб зробити його своїм ангелом на землі, хоч і визнаватиму його своїм єдиним двійником і стогнатиму від ревнощів, якщо він здобуде славу. Якщо я її не поділяю, я їй заздрю, і я безперестанку дорікатиму собі, що дозволила звершитися такій потворності.
Я думаю, що стан мого духу визначився настільки, наскільки це можливо, з огляду на дрібні щоденні коливання, які, втім, нічого не змінюють у цілому.
Усе це — моя ідеальна сторона, моя прекрасна сторона. Інша не переймається ні серцем, ні душею, ні розумом; інша переймається марнославством і і речами повсякденними.
Я хочу досягти свого живописом чи будь-чим іншим... Не думайте, однак, що я займаюся мистецтвом лише з марнославства. Мабуть, мало є створінь, у яких стільки артистизму, як у мене, — у всьому. Ви, втім, це помітили, ви, розумна частина моїх читачів; на інших мені начхати. Інші бачитимуть у мені лише екстравагантну особу, бо я в усьому дивна, сама того не бажаючи.

Примітки

«La Petite Correspondance» — рубрика приватних оголошень і записок у газеті Le Figaro. ↩