❦
Неділя, 14 липня 1878
Dimanche, 14 juillet 1878
Уже о восьмій ми їдемо до Вісбадена — тітка, пані Абаза й я. Ідемо до церкви, звідти обідати — і справляти фурор серед гуляльників. Ми були буквально єдиними жінками, одягненими як слід. Дядько Лотрек в Італії, Батуріни в Петербурзі; але ми бачили Лізандерів. Пані Лізандер за півгодини переказала плітки цілого року, о! лише стислий виклад... але захопливий.
Dès huit heures nous allons à Wiesbaden, ma tante, Mme Abaza et moi. Nous allons à l’église et de là dîner et révolutionner les promeneurs. Nous étions littéralement les seules femmes habillées convenablement. L’oncle Lautrec est en Italie, les Batourine sont à Pétersbourg; mais nous avons vus les Lisander. Mme Lisander a raconté en une demi-heure les cancans d’une année, oh ! rien qu’un résumé... mais palpitant.
Ґербелі та Лізандери суперничають через кого... через Лотрека! Лотрек, якого вважають за «чоловіка», — треба знати маленькі міста, щоб розуміти такі речі.
Les Gerbel et les Lisander sont en rivalité à cause de qui... de Lautrec ! Lautrec considéré comme un homme, il faut connaître les petites villes pour comprendre ces choses-là.
Ще один день, змарнований для Тіта Лівія... і заради чого! Заради задоволення глузувати з усіх перехожих і сміятись їм у вічі.
Encore un jour de perdu pour Tite-Live... et pour quoi ! pour avoir le plaisir de se moquer de tous les passants et de leur rire au nez.
Ось відповідь пані Дубельт.
Voici la réponse de Mme Doubelt.
Переписаний лист · Lettre de Mme A. Doubelt à Marie, Pétersbourg, 7 juillet 1878«Петербург, 7 липня [1878] Захарʼєвська, 10. Дорога й чарівна панно Марі! Цього разу ви не дорікнете мені, що я не відповідаю, бо минуло ледве дві години, як я отримала вашого листа. Саме коли я його читала, мене відвідав Його Високість великий князь Костянтин, і я скористалася його присутністю заради вашого протеже, але великий князь відповів мені, що передусім слід звернутися до князя Орлова; тож я надсилаю своє прохання до Парижа і, щойно отримаю відповідь, повідомлю вам. Додам, дорога панно, що буду щаслива допомогти вам зробити цей приємний сюрприз вашому другові, але натомість попрошу вас надіслати мені вашу фотографію, і сподіваюся, ви не відмовите.« Pétersbourg, 7 juillet [1878] 10, Zakariefskaya Chère et charmante Mademoiselle Marie ! Cette fois vous ne m’accuserez pas de ne pas vous répondre car il y a à peine deux heures que j’ai reçu votre lettre. Au moment de vous lire j’ai reçu la visite de son Altesse le Grand Duc Constantin et j’ai profité de sa présence pour votre protégé, mais le Grand Duc m’a répondu qu’avant tout il faudrait s’adresser au Prince Orloff, j’expédie donc ma demande à Paris et aussitôt la réponse reçue, je vous [en] ferai part. J’ajoute chère Mademoiselle que je serai heureuse de vous aider à faire cette agréable surprise à votre ami, mais en revanche je vous prierai de m’envoyer votre photographie, et j’espère que vous ne refuserez pas.Париж зараз, мабуть, чудовий, і як я заздрю вашій долі, бо я, на жаль, зможу повернутися лише наприкінці року, коли всі наші сімейні справи буде владнано, але тоді я оселюся надовго. Тим часом вірте мені, дорога панно Марі, що ми всі згадуємо вас із приємністю і часто про вас говоримо. Нині я на Островах у моєї матері, а Ліза вступить до Інституту в жовтні. Щойно отримаю відповідь із Парижа, звернуся до князя Горчакова. Закінчую, обіймаючи вас, а також вашу матінку й усю вашу чарівну родину. А. Дубельт»Paris doit être superbe dans ce moment et combien j’envie votre sort, car moi, hélas ! je ne pourrai revenir que pour la fin de l’année lorsque toutes nos affaires de famille seront réglées, mais alors je m’installerai pour longtemps. En attendant croyez-moi chère Mademoiselle Marie que nous toutes nous nous souvenons de vous avec plaisir et parlons souvent de vous. Pour le moment je suis aux Iles chez ma mère et Lise entrera à l’Institut au mois d’octobre. Aussitôt que j’aurai la réponse de Paris je m’adresserai au prince Prince Gortschakoff. Je finis en vous embrasant ainsi que Madame votre mère et toute votre charmante famille. A. Doubelt
Переписаний лист · Lettre de Mme A. Doubelt à Marie, Pétersbourg, 7 juillet 1878 (post-scriptum)P.S. Як здоровʼя вашого дідуся? Не гнівайтеся, що пишу вам так мало, але, поглинута своїми справами, я живу зовсім усамітнено, нікого не бачу і, отже, не бачу нічого цікавого з того, що відбувається. Не соромтеся: якщо я можу бути вам у чомусь корисною, розпоряджайтеся мною.
P.S. Comment va la santé de votre grand-père? Ne m’en voulez pas de vous écrire si peu, mais toute occupée de mes affaires, je vis tout à fait retirée, Je ne vois personne et par conséquent ne vois rien de ce qui se passe d’intéressant. Ne vous gênez pas, si Je peux être agréable en quoi ce soi disposez de moi.
Мій протеже, мій друг — Поль де Кассаньяк. Хай там як, я отримую тут «Фіґаро», і останні вибори дали з 15 чи 17 лише 2 обраних консервативних кандидатів. Вони на це не дуже розраховують, їм байдуже; сподіваються вони на заворушення наприкінці Виставки. Оновлення Сенату, а потім невдоволення, яке вони самі розпалять, — одне слово, державний переворот, після якого Імператорський принц міг би пережити скрутну хвилину... Ніхто не вірить у повернення Імперії, але найнеймовірніші речі можуть статися. І ці теж могли б статися — хоча б лише для того, щоб мені насолити...
Mon protégé, mon ami, Paul de Cassagnac. C’est égal, je reçois « Le Figaro » ici et les dernières élections n’ont donné sur 15 ou 17 que 2 candidats conservateurs élus. Ils ne comptent pas beaucoup là-dessus, ils s’en fichent, ce qu’ils espèrent ce sont des troubles à la fin de l’Exposition. Le renouvellement du Sénat et puis des mécontentements soulevés par eux-même, bref un coup d’Etat après lequel le Prince Impérial pourrait passer un moment difficile... Personne ne croit au retour de l’Empire, mais les choses les plus incroyables peuvent arriver. Et celles-ci pourraient arriver, quand cela ne serait que pour me contrarier...
Лоріс-Мелікови сюди не приїдуть. Гогенлое прибули сьогодні вранці.
Les Loris-Melikoff ne viendront pas ici. Les Hohenlohe sont arrivés ce matin.
Мама пише, що Філіппіні каже, ніби Мультедо страждає і став страшенно нервовим.
Maman écrit que Filippini dit que Multedo souffre et qu’il est devenu terriblement nerveux.
Цікаво те, що я зовсім не кохаю свого протеже. Шкода! Я так хотіла б нарешті на комусь зупинитися... Яка шалена чортівня — цей клятий шлюб. Якби він не одружився або одружився інакше, його життя було б пристойнішим, а моє — повним. Не знаю, чи це безумство, але мені здається, що я віддала б його справі стільки запалу й волі, що вона неодмінно перемогла б.
Ce qui est curieux c’est que je n’aime pas du tout mon protégé. Quel dommage ! J’aurais tant aimé me fixer... Quelle enrageante diablerie que ce fichu-mariage. S’il ne s’était marié ou autrement marié, sa vie aurait été plus convenable et la mienne complète. Je ne sais si c’est une folie mais il me semble que je mettrais une telle ardeur et une telle volonté au service de sa cause qu’elle triompherait absolument.
навскоси
Якби він одружився зі мною, не кохаючи, я змусила б його покохати мене, щойно ми побралися б. Я в цьому цілком певна.
en travers S’il m’épousait sans m’aimer je me ferais aimer une fois mariée. J’en suis bien certaine.
викреслено[Сім рядків закреслено]
[Sept lignes cancellées]
Мені, може, трохи прикро, що я була так близько до того, щоб покохати остаточно, і мені завадили так безглуздо, так дрібʼязково. Вчинивши цю дурницю, Кассаньяк уже не Кассаньяк... Утім, я не виношу присуду: стільки бачили прикладів чоловіків, яких ганили, з яких глузували, які робили — чи нібито робили — підлості і які, попри це, стали видатними людьми, великими людьми. Тож я не зовсім корчу з себе гидливу, хоча в глибині душі мені трохи гидко. Я рада, що мені лишається тільки шкодувати, що я не змогла покохати.
Je suis peut-être un peu ennuyée d’avoir été si près d’aimer définitivement et d’en avoir été empêchée si bêtement, si petitement. En faisant cette bêtise Cassagnac n’est plus Cassagnac... Toutefois je ne me prononce pas, on a tant vu d’exemples d’hommes qu’on a blâmés, dont on s’est moqué, qui ont fait et paru faire des bassesses et qui sont devenus en dépit de cela, des hommes remarquables, de grands hommes. De sorte que je ne fais [pas] tout à fait la dégoûtée bien que dans mon for intérieur, je le sois un peu. Je suis contente de n’en être qu’à regretter de n’avoir pas pu aimer.
Але саме ці приклади, яких бачили так багато, — знаменитих людей і т. д. і т. д. — і не дають мені винести присуд. Я думаю, що... мене принижено в моєму протеже, бо він себе занапастив... і я була б у люті, якби помилилася, якби він став великим попри це, і якби досяг усього без мене. Ви мене чудово розумієте. На жаль! я його не кохаю... так... ні, ні. Але хай йому Акар! Це не завадило б мені плакати й стогнати, якби цей бідний великий чорний чорт пішов на підвищення, як сказала б Розалі.
Mais ce sont ces exemples qu’on a tant vus, d’hommes célèbres etc. etc. qui m’empêchent de me prononcer. Je crois que... je suis humiliée dans mon protégé parce qu’il s’est abimé... et je serais furieuse si je me trompais, s’il devenait grand malgré cela, et s’il parvenait sans moi. Vous me comprenez parfaitement. Hélas ! je ne l’aime pas... si... non, non. Mais nom d’une Acard ! Cela ne m’empêcherait pas de pleurer et de gémir si ce pauvre grand diable noir allait monter en grade comme dirait Rosalie.
Як це все ж дивно: мені так подобався цей чоловік, і я могла б справді його покохати, а тепер... нічого.
Comme c’est curieux pourtant, il me plaisait tant cet homme et j’aurais pu l’aimer véritablement, et à présent... plus rien.
Я думаю, в Історіях бачили приклади людей підлих і віроломних, яких усе одно кохали, я навіть думаю, що це дуже поетично, але до таких речей себе не примусиш. Хоч Покійний мені ще й подобається — настільки, що, будучи заміжньою (якби я була), я божеволіла б за ним три місяці, — мені майже неможливо дивитися на нього по-іншому, так, як раніше... коли я бачила себе відображеною в ньому — гнучкою, спритною, але чесною, але цілісною!
Je crois qu’on a vu dans les Histoires des exemples d’hommes vils et perfides, qu’on a aimés quand même, je crois même que c’est très poétique, mais on ne peut pas se forcer à ces choses-là. Si le Défunt me plaît encore, assez pour que femme mariée (si je l’étais) j’en sois folle pendant trois mois, il m’est presque impossible de le regarder autrement, de le regarder comme avant... lorsque je me voyais reflétée dans lui, souple, adroit mais loyal, mais entier !
Що ж він такого зробив? Брехав у незначних випадках людям, які йому, може, набридали... Ні, я точно не знаю, але моя віра похитнулася... і я не можу, ні, справді, не можу кохати його так, як я це розумію. Раніше я мріяла, що ми кохаємо одне одного, і обожнювала його у фантазіях; тепер це для мене неможливо; я вважаю його здатним на підлості... і якщо на поверхні, в цьому щоденнику, чи наслідуючи приклади з давніх і нових Історій, я легковажно оминаю багато чого, то в глибині душі я дуже прискіплива й вразлива. Я вийшла б заміж за Поля де Кассаньяка, знаючи, що він підлий, але визнаючи за ним талант і майбутнє, але кохати його серцем я не можу, я навіть не можу з успіхом ввести його у свої щоденні романи, доки над ним витає найлегша тінь.
Qu’a-t-il donc fait ? Il a menti en des occasions insignifiantes à des gens qui l’ennuyaient peut-être... Non, je ne sais au juste, mais ma foi est ébranlée... et je ne puis, non vrai, je ne puis l’aimer comme je l’entends. Avant je rêvais que nous nous aimions et je l’adorais en fantaisie; à présent cela m’est impossible; je le suppose capable de vilenies... et si à la surface, dans ce journal ou pour suivre les exemples dans les Histoires anciennes et modernes, je passe par dessus bien des choses légèrement au fond de moi-même je suis très scrupuleuse et susceptible. J’épouserais Paul de Cassagnac le sachant vil mais lui reconnaisant du talent et de l’avenir, mais je ne puis l’aimer dans mon cœur, je ne puis même le faire entrer avec succès dans mes romans de chaque jour, tant que la plus légère des ombres flotte sur lui.
Усе це з моєї вини!
Tout cela est par ma faute !
Він узяв би мене за гроші (70 000 франків річного доходу), але я змусила б його покохати мене заради мене самої. Я досягла б цього з таким серцем, як у нього... і все було б чудово...
Il m’aurait prise pour mon argent, (70.000 francs de rente) mais je me serais faite aimée pour moi. J’y aurais réussi avec un cœur comme le sien... et tout serait parfait...
Бог не захотів...
Dieu n’a pas voulu...
Я помічаю, що я, яка досі його уникала, весь цей час вимовляю слово кохання, я тут ним зловживаю... я ж дбала, щоб навіть не згадувати його... бо це така делікатна річ, і так... грубо щохвилини казати: я його не кохаю, я його кохаю, я кохала б його і т. д. Це слово слід вживати один раз, це слово — фінал вагань, це слово для ефекту, для сенсації... а я роблю з нього хатнє начиння!
Je m’aperçois qu’ayant évité, je prononce le mot amour tout ce temps, j’en fais un abus ici... j’ai pris soin de ne pas même le mentionner... c’est que c’est une chose si délicate et c’est si... grossier de dire à chaque instant: je ne l’aime pas, je l’aime, je l’aimerais etc. Ce mot doit s’employer une fois, ce mot est le final des hésitations, c’est un mot à effet, à sensation... et j’en fais un ustensile de ménage !
І тоді як раніше я, замість щось собі забороняти, підбадьорювала й розпалювала себе, цього разу, мені здається, було щось інше. Мені безмежно подобалося казати собі: ну ні, я не хочу, щоб так було, я цього не хочу! Це було для мене зовсім нове. Я йшла працювати, примушувала себе думати про інше... це була справжня боротьба, як її описують у книжках... І це було так серйозно, що я нічого про це тут не сказала, боячись заохотити себе думати про це.
Et comme avant, loin de rien me défendre je m’encourageais et me provoquais, il me semble que cette fois c’était quelque chose d’autre. Je m’amusais infiniment de me dire: eh bien non, je ne veux pas que cela soit, je ne le veux pas ! C’était tout nouveau chez moi. J’allais travailler, je me forçais à penser à autre chose... c’était une vraie lutte comme on les décrit dans les livres... Et c’était si sérieux que je n’en ai rien dit ici de peur de m’encourager à y penser.
Перегляну ці записи, щоб стерти слово... пошукаймо, коли я його написала...
Je vais revoir ces écritures pour effacer le mot... cherchons quand je l’ai écrit...