❦
Пʼятниця, 12 липня 1878
Vendredi, 12 juillet 1878
Гогенлое — посольство Німеччини в Парижі — мають приїхати сюди. Також родина генерала Лоріс-Мелікова, зведеного у графи після останньої війни.1 Останні мене не лякають. Вони друзі Лізандерів у Вісбадені. Я дуже хочу познайомитись з обома — і особливо з Гогенлое... Тим часом мій спокій порушений.
Les Hohenlohe, ambassade d’Allemagne à Paris vont arriver ici. Aussi la famille du général Loris-Mélikoff créée comte après la dernière guerre. Ces derniers ne m’effraient pas. Ce sont des amis des Lisander à Wiesbaden. Je voudrais bien faire connaissance avec les deux et surtout avec les Hohenlohe... En attendant mon calme est troublé.
Холодно. Тіленіус, мабуть, щоб мене підбадьорити, сказав мені сьогодні зранку, що зовсім не впевнений, що зможе мене вилікувати. Ці німці!
Il fait froid. Thilenius pour m’encourager sans doute m’a dit ce matin qu’il n’était pas du tout sûr de me guérir. Ces Allemands!
Пані Абаза, маленька брюнетка, елегантна, трохи повнувата, сьогодні співала. Вона запевняє, що в неї хворе горло, а насправді в неї лише збільшені залози, попри які голос дуже сильний і чистий. Вона нещасна з чоловіком і під приводом хвороби домоглася від нього дозволу більшу частину часу жити за кордоном. Вона вульгарна і кривляка. Ненавиджу ці дві якості разом.
Madame Abaza petite femme brune, élégante, un peu grosse, a chanté aujourd’hui. Elle prétend être malade de la gorge et en réalité n’a que des glandes, malgré lesquelles la voix est très forte et claire. Elle est malheureuse avec son mari et sous prétexte de maladie obtient de lui de rester la plupart du temps à l’étranger. Elle est commune et grimacière. Je déteste ces deux qualités réunies.
Тут заведено, щойно приїдеш, замовляти собі серенаду в міського оркестру. Ми витерпіли свою сьогодні.
Il est d’usage ici de se payer en arrivant une sérénade de la musique de la ville. Nous avons essuyé la nôtre aujourd’hui.
Росіяни хотіли повести мене на прогулянку, але я залишилася працювати над Розалі. Вони милі й любʼязні, але я волію малювати.
Les Russes ont voulu m’emmener promener, mais je suis restée occupée de Rosalie. Il sont gentils et aimables mais j’aime mieux peindre.
Примітки
Михайло Лоріс-Меліков (1825–1888) — вірменський і російський генерал, отримав графський титул за успіхи у Російсько-турецькій війні 1877–1878 рр. ↩