Неділя, 9 червня 1878.

Граф де Жобаль щойно пішов. Старий паралітик. Який шарм. Мадам Ґавіні мала прийти, вже більше пʼятої, я тривожусь за свої квитки на завтра. В усякому разі матиму їх, як вчора, відправивши Розалі й Шоколада; о! але ця жінка, що не приходить...
Щоб заспокоїтись, я співаю «Мелодію Кана» — «Якби я була королевою прекрасної Франції!» — чарівна мелодія, зовсім стара й досконало чутлива, якщо не сміятись; ні, я люблю ці старі пісні, і так безглуздо з них насміхатись. Краще прочитайте — це скарб.
Якби я була королевою прекрасної Франції
З радістю я б віддала свій скіпетр
І своє становище, скіпетр і мою владу
За твоє серце.
Щоб на мені схилявся твій лагідний погляд
Хоча б один день
Я б віддала свою білу горностаєву мантію
Разом із двором.
Якби Бог подарував мені зоряну корону
Херувимів
Золоті крила й приховану красу
Серафимів.
Я б краще обрала поруч із тобою на землі
Жити вічно.
Бо навіть небу, бачиш, тебе я волію
Ти — моє кохання.
Ах! щоб любити тебе, я не знатна дама і не королева, на жаль.
І в мене немає нічого, крім кохання моєї душі
Нічого в цьому світі.
Але якщо ти захочеш мого самотнього даху
Ти будеш Королем...
І моє кохання, моє серце, і моя молитва
Будуть для тебе.
Це дурість, дурість, але як же добре.
Приходили Скініна і Франческі.
Я схвильована настільки, що знову йду до Ґавіні. Пан прислав мені записку. Я пояснила якнайкраще свій другий візит — Мадам затримується біля хворої кузини і прийде в середу. Я наговорила їй купу компліментів, вона дуже любʼязна — і все.
Аби тільки Палати закрились! Ви не уявляєте, як усе це перевертає моє існування.
Я вся як на голках і йду спати, щоб уникнути цього роздратування. Ще немає девʼятої!
Вчора я була така розважлива. Ніколи не берімося за пʼятдесят справ одночасно. Уявімо кожну справу як кульку і прибираймо їх одну за одною в міру виконання.
Наразі є Палата в понеділок і вівторок. Заради неба, не говорімо про решту.