Вівторок, 23 квітня 1878 р.

Із жалю й співчуття до шведської жінки я вивчатиму шведську разом зі шведками за маленькою книжечкою — мені це буде легко, бо я вже знаю англійську і трохи німецьку. Я відчула щастя Жизель і Бальзароно, тепер я співчуваю шведській жінці. Але вона цього не заслуговує, вона все це терпить. Я б усіх повбивала… якби справді кохала.
Моя вітальня освітлена особливою лампою, що нагадує старовинні замки; скелет, арфа, книжки, зошити, шматки дерева, підрамники, мотузки, пюпітр — словом, уся ця чортівня справляє зовсім дивне враження. Посеред усього цього я походжаю, співаю, граю, читаю… Я знову візьмуся за хімію, щойно ми влаштуємося у власному особняку, який хочемо винайняти. Я знайшла старі зошити з хімії. Коли я вже буду художницею, я навчуся декламації: у мене голос і жести, створені для трагедії. Якщо Бог дасть мені здоровʼя й час, я робитиму все; я вже роблю багато, але я тільки починаю; за два-три роки все це вдосконалиться, і я зможу викликати захоплення.
Я влаштувала собі життя, гідне заздрощів. Кожну мить я використовую з користю, і від кожної мені завжди щось залишиться. Я щаслива, така щаслива, що одруження Пополя вже не так мене засмучує. Може, це й неправда… О ні, правда. Неприємні новини завжди правдиві. Яка ж це буде гидота, Боже мій! Він відчуває, що старіє, і одружується, він іде зі сцени, як великі співачки, в ту мить, коли ще скажуть: яка шкода!
Ця справа хвилюватиме Париж два тижні, але це буде остання ракета гарного феєрверку. Саме цих двох тижнів я й боюся з моєю заздрісною й марнославною вдачею. Аби тільки він не погладшав, — казала я, — я зумію його знову знайти.
Тепер усе змінилося — він пропащий, бідолашний. Кого ж я знайду?? А я ж збиралася знову зустріти його пізніше і зробити обранцем. Він мені підходив, і я боялася лише одного: що він погладшає. Треба знайти іншого… Такого самого? Це неможливо. Є англійські, російські і навіть французькі мільйонери-вельможі — шалені, веселі, оригінальні, що можуть зацікавити, звести з розуму, розважити. Є серйозні й розумні чоловіки, що заслуговують найкращих почуттів. Але є лише один Поль де Кассаньяк. Що ж, слухайте. Якщо він одружиться, я більше не шкодуватиму за ним, бо, одружившись, він доведе, що він інший, ніж я думала. Я б пробачила йому це лише на свою користь. Це як той день, коли я наполягала, щоб він сказав мені щось, — він запитав, чи хочу я підштовхнути його порушити слово.
— Та звісно, кажу я, якщо це на мою користь.
Іще недавно я не розуміла, що таке верховенство розуму; я вважала Антонеллі дотепним чоловіком, і справді — для світського юнака він не дурний. Але це як салонна співачка порівняно з Патті.
Чи повірите: до того як оселитися в Парижі, я нічого не знала про велике інтелектуальне горнило світу; не всі знаменитості однаково привабливі. Художники можуть бути і дурними, і нудними. Вчені надто поглинуті своїм. У поетів часто брудна білизна. Актори… фе! Письменники… чарівні лише у своїх творах… кажуть, Александр Дюма мав чарівність і в іншому… я захопилася ним уже потім.
Я б зійшла з розуму від Мірабо або від короля — тому що він король; але простий смертний, що підноситься і зростає силою волі та заслуг, — рівня королю, особливо коли він не син шевця і може показати кілька пергаментів. Скажуть, що це дурниця — але ні, запевняю вас, це має величезну вагу, і ніхто не може уникнути чару «цих старих ідей», що є вічними і тому не можуть бути ані новими, ані старими.
Тепер, дорогі друзі, ви знаєте, у якій пошані я тримала чоловіка, що збирається скупатися в домашньому лузі; сподіваюся, ви віддасте йому належне, бо не сумніваєтеся в моєму генії.
Політик, трибун, захисник справи, ідеї, глава могутньої партії — хоч би що казали. Це якась вселенська слава, що цілком належить йому й поширюється на все. наскільки це більш блискуче, хоч і поверховіше, ніж спеціальний талант, що трудився над однією річчю, привʼязався до одного предмета, — можливо, він і більший, але доступний лише людям певного рівня розуму, тоді як інший доступний усім — від вокзальних носильників до великих королів цього світу. Якби я могла написати те, що думаю. Я погано висловлюю думки, і мені прикро за те, що я хочу сказати.
Але я припускаю, що є люди, які вже казали те саме — але краще й правильніше.
Якби я могла хоч читати… але це нищить зір для малювання. Одинадцята година, іду спати — спокійна, задоволена, цариця.
навскоси
1880. Заніміла.