❦
Субота, 20 квітня 1878 р.
Учора ввечері, ховаючи цей зошит, я розгорнула шістдесят другий, прочитала кілька сторінок і нарешті натрапила на лист Антонеллі. Я довго мріяла над ним і всміхалася, а потім знову мріяла. Лягла я пізно, але це не змарнований час; таких змарнованих хвилин не буває, коли захочеш, — вони бувають лише замолоду; треба ними користатися, цінувати їх і втішатися ними, як усім, що дає нам Бог.Samedi 20 avril 1878
Молоді не вміють цього цінувати, а я — наче стара, яка знає ціну всьому цьому й не хоче втратити жодної насолоди.
Les jeunes ne savent pas s’apprécier, mais moi je suis comme une vieille qui sait ce que tout cela vaut et qui ne veut perdre aucune jouissance.
Через Робера-Флері я не змогла висповідатися перед месою, тож причастя відкладається на завтра. Сповідь була оригінальна, ось вона:
A cause de Robert-Fleury, je n’ai pas pu me confesser avant la messe ce qui fait remettre la communion à demain. La confession a été originale, la voici:
Ви ж не без гріха, — сказав священник після звичної молитви, — чи не схильні ви до лінощів?
Vous n’êtes pas sans quelque péché, dit le prêtre après la prière d’usage, n’êtes-vous pas sujette à la paresse ?
Ніколи.
Jamais.
До гордощів?
A l’orgueil ?
Завжди.
Toujours.
Ви не постите?
Vous ne faites pas maigre ?
Ніколи.
Jamais.
Ви когось образили?
Vous avez offensé quelqu’un ?
Не думаю, але може бути. Багато дрібниць, отче, нічого серйозного.
Je ne crois pas, mais cela se peut. Beaucoup de petites choses mon père, rien de grave.
Тоді хай Бог вам простить, доню моя. І так далі, і так далі.
Que Dieu vous pardonne alors ma fille. Etc. Etc.
Ступні закінчено, вони жахливі. Ми шукаємо помешкання; я дуже втомилася, бо видерлася на двадцять різних сходів, і ось тепер у мене болить голова, і я шукаю цьому моральних причин, але не знаходжу.
Les pieds sont finis, ils sont atroces. Nous cherchons un apport, je suis très fatiguée d’avoir monté vingt escaliers différents et me voilà avec un mal de tête auquel je cherche des causes morales mais n’en trouve pas.
Сто чортів! Оце ж його й трусить — прийти у Велику суботу! — ось що сказала Розалі, коли прийшов Мультедо.
Sacré-non ! en a-t-il un trac pour venir le Samedi saint - voilà ce qu’a dit Rosalie quand est arrivé Multedo.
Пані де Файє була у вітальні, а я — в себе і без сукні. Я вдяглася, і тоді прийшли дʼАльт і Ґолдсмід.
Madame de Fayet était au salon, moi chez moi et sans robe. Je me suis habillée et alors sont arrivés d’Alt et Goldsmid.
Ніколи я не почувалася так невимушено, як останні кілька днів. Раніше всі ці екіпажі перед Палацом промисловості, де тепер кінні змагання, викликали б у мене бажання поїхати туди, побачити весь цей світ; а звідти недалеко й до заздрощів, до сліз, до люті. Тепер, щойно зʼявляється подібне почуття, я протиставляю йому міркування, такі щільні, що встояти неможливо, і зберігаю незворушність. Раніше я червоніла б через Кассаньяка, мені було б [ніяково] про нього говорити, бо він мене покинув (мама вже почала напускати на себе той вигляд, що означає: вона делікатна й нічого не помічає), а тепер я говорю про нього, коли випадає нагода, без удаваності, і не кажу ні що я від нього без розуму, ні що він мені осоружний. І так з усім. Я не втрачаю присутності духу — я довела це сьогодні ввечері, розмовляючи і не жартуючи; я спокійна й зовсім нічого не боюся, ні морально, ні фізично… Як ви знаєте, мені двічі траплялося повертатися з балу в Опері самій, у фіакрі, то о пʼятій, то о шостій ранку. Часто я кажу: мені було страшенно страшно йти туди чи робити те. Це перебільшення, властиве мало не всім, і воно нічого не означає. Мене тішить, що я привчаюся розмовляти з усіма, — це необхідно, якщо хочеш мати пристойний салон. Раніше я вибирала когось одного, а решту залишала, чи майже так.
Jamais je ne me suis sentie si à l’aise que depuis quelques jours. Avant, toutes ces voitures devant le palais de l’industrie où il y a à présent le concours hippique, m’auraient donné envie d’y aller, de voir tout ce monde; de là à envier, à pleurer, à rager. A présent aussitôt que pareil sentiment se présente je lui oppose des raisonnements, si serrés qu’il n’y a pas moyen d’y tenir et que je garde mon impassibilité. Avant j’aurais rougi pour Cassagnac, me serais [sentie] gênée d’en parler parce qu’il m’a abandonnée (maman commençait déjà à prendre cet air qui veut dire qu’elle est délicate et ne s’aperçoit de rien) à présent j’en parle lorsque l’occasion se présente, sans affectation, et ne me dis ni folle ni dégoûtée de lui. Et c’est la même chose pour tout. Mon esprit est présent, je l’ai prouvé ce soir en causant et en ne blaguant pas, je suis calme et n’ai absolument peur de rien, au moral comme au physique... Il m’est arrivé, vous le savez, de rentrer deux fois tantôt à cinq, tantôt à six heures du matin seule du bal de l’Opéra, en fiacre. Souvent il m’arrive de dire: j’avais une peur atroce d’aller là ou de faire ceci. C’est une exagération de langage qui est commune à presque tout le monde et qui ne veut rien dire. Ce qui me fait plaisir c’est que je prends l’habitude de causer avec tout le monde, c’est nécessaire si l’on veut avoir un salon convenable. Avant j’en prenais un et je laissais là les autres ou à peu près.
Що ж до Мультедо, то я не сказала йому наодинці жодного слова, з ним я поводилася так само, як з рештою, а щоб він нічого собі не перебільшував, я вголос пожалкувала, що не змогла представити його Шеппі того дня в Луврі. Пішов він рано; він узагалі не мав приходити — ще тиждень тому казав, що в нього якесь там сімейне свято. я уникаю його, він намагається мені суперечити, але я одразу ж стаю на його бік, де він.
Quant à Multedo je ne lui ai pas dit un mot à part, il a été compris, avec le reste et pour qu’il ne s’exagère rien j’ai regretté tout haut de n’avoir pas pu le présenter à Schaeppi l’autre jour au Louvre. Il est parti de bonne heure, il ne devait pas du tout venir il l’a dit il y a une semaine qu’il avait je ne sais quelle fête de famille. je l’évite, il tâche de me contrarier mais je me mets aussitôt de son côté où il est.
Моя поведінка його дратує, і він часто намагається мені суперечити, але я замість сперечатися одразу ж погоджуюся з ним, що його злить, а мене смішить.
Ma conduite l’irrite et souvent il tâche de me contrarier mais aussitôt au lieu de discuter je me range à son avis ce qui l’agace et me fait rire.
Слухайте-но, цей пройдисвіт Кассаньяк… Ви знаєте, що з пошани до нього я остаточно стала бонапартисткою, але тільки через нього. Тож цей пройдисвіт Кассаньяк міг би все-таки прийти якоїсь суботи. Справді, це смішно.
Dites donc, cette canaille de Cassagnac... Vous savez que par vénération pour lui je suis définitivement bonapartiste, mais rien qu’à cause lui. Donc cette canaille de Cassagnac devrait bien venir un samedi. Vraiment c’est ridicule.