❦
Понеділок, 4 березня 1878
Мій пес пропав ще в суботу. Я весь час сподівалася, що він повернеться.Lundi 4 mars 1878
Жоден з цих нікчем, з яких складається моя так звана родина, нічого не зробив; вони лише й далі дошкуляють мені своїми дурними причіпками!!
Aucun de ces misérables qui composent ma soi-disant famille n’a rien fait; ils se sont bornés à continuer leurs tracasseries si bêtes !!
Вчора ця жахлива людина знову прийшла; я влаштувала сцену своїм «матерям» — а вони замість підтримати мене, замість виконати свій обовʼязок чесних жінок, обернулися проти мене, сповнені ідіотських звинувачень, дурниць і обурливої несправедливості. Мене називають моральною потворою, злочинницею, Бог знає ким — тому що я обурююся жахами, мерзотами, брудом, яким ця людина нас покриває. Праведний Боже! На мить я готова була втекти з дому.
Hier cet homme affreux est encore venu, j’ai fait une scène à mes mères et elles au lieu de me seconder, au lieu de faire leur devoir d’honnêtes femmes se sont retournées contre moi pleines de recriminations idiotes, de bêtises et d’injustice révoltante. Je suis traitée de monstre moral, de criminelle, de Dieu sait quoi parce que je me révolte contre les horreurs, les infamies, la boue dont nous couvre cet homme. Juste Dieu ! Un moment j’étais prête à m’enfuir de la maison.
Я залишила б свої рукописи у Кассаньяка і пішла б жити будь-куди. Але, на жаль, діамант, на який я могла б розраховувати, був у мами. Безсоромні! Боягузки! Злочинниці!
J’aurais déposé mes écritures chez Cassagnac et j’aurais été vivre n’importe où. Mais malheureusement le diamant sur lequel je pourrais compter était chez ma mère. Les infâmes! Les lâches ! Les criminelles !
Ні, це неможливо — вони втратили розум, інакше це неможливо.
Non, ce n’est pas possible, elles ont perdu la raison, autrement c’est impossible.
Мій бідолашний пес — якби в мене було місце для якогось почуття, я б побивалася за ним. Сьогодні ввечері бал в Єлисейському палаці.
Mon pauvre chien, si j’avais de la place pour quelque sentiment j’en serais désolée. Il y a bal à l’Elysée ce soir.
Мій бідолашний загублений пес.
Mon pauvre chien perdu.
Якби я мала вмирати від усього, чого мені бракує, від усього, чого я не маю...
Si je devais mourir pour tout ce qui me manque, pour tout ce que je n’ai pas...
Який дім! Яка родина, яке життя!
Quel intérieur ! Quelle famille, quelle vie !
Берта і Йорк, які ставляться до нас як до справжніх подруг, прийшли близько шостої попросити чашку чаю.
Berthe et Yorke qui nous traitent comme leurs amies tout à fait sont venues vers six heures demander une tasse de thé.
Вони милі й любʼязні і такі подруги, якими тільки можуть бути жінки (ви знаєте, що жіноча дружба — річ цілком ілюзорна). Але я глибоко і дедалі більше ненавиджу їх — за маску — у Поля де Кассаньяка.
Elles sont gentilles et aimables et aussi amies que des femmes peuvent être, (vous savez que l’amitié des femmes est une chose absolument chimérique). Mais je les déteste profondément et de plus en plus pour le masque, chez Paul de Cassagnac.
Це неприємне становище — зневажати всіх, хто тебе оточує, коли ті, хто тебе оточує, — нікчеми або божевільні.
C’est une position désagréable quand on méprise tout ceux qui vous entourent, quand ceux qui vous entourent sont des misérables ou des fous.
Тепер я думаю, що я — нікому не зрозуміла істота!
Maintenant je crois que je suis un être incompris !
Це верх отупіння, бо це найжахливіша думка, яку можна про себе мати. Сто тисяч претензій, жодна з яких не виправдана. Скрізь натикаєшся й набиваєш собі синці.
C’est le comble de l’abrutissement car c’est la chose la plus abominable qu’on puisse penser de soi. Cent mille prétentions dont aucune n’est justifiée. On se cogne partout et on se fait des bleus.