Неділя, 3 березня 1878

Я справді спала, коли писала вчора. Від цієї безсонної ночі, та ще й від читання всіх газет, де передруковують і коментують промову Кассаньяка, описують його дуель, я вся на нервах. Мені остогидло це імʼя — Поль де Кассаньяк. Яким же щасливим має почуватися цей негідник!
Дон Карлос, Поль де Кассаньяк і мандарини, які я їм весь день і які сухі й надто солодкі, — все це мене отупляє, не кажучи вже про метушню, що панує на вулицях, карнавальні вози, свистки, шум, що нагадують мені останній акт «Травіати», — зрозуміло, що я — Віолетта, і мені сумно від карнавалу, до якого я непричетна. Ет! Я не одна така. Не всім дається щастя цього негідника Кассаньяка.
Справді, його везіння стає образливим зрештою. Я зберігаю газети, але статтю з «Фіґаро» прикладаю до цього самого аркуша — настільки це кумедно.
Чому пан де Кассаньяк попросив закрити засідання
Низ третьої шпальти першої сторінки «Фіґаро» від 3 березня 1878: заголовок «Figaro Pic-nic», «Чому пан де Кассаньяк попросив закрити засідання», лист Поля де Кассаньяка до Перів'є і початок звіту 1836 року
Le Figaro, 3 березня 1878, с. 1 — «Figaro Pic-nic»: «Чому пан де Кассаньяк попросив закрити засідання» (лист Поля де Кассаньяка) gallica.bnf.fr / BnF
Четверта шпальта першої сторінки «Фіґаро» від 3 березня 1878: продовження й кінець звіту про справу підполковника Таландьє перед військовим судом 1836 року та рядки про пана Жанта
Le Figaro, 3 березня 1878, с. 1 — звіт 1836 року (шпальта 4) gallica.bnf.fr / BnF
Ми отримали такого листа:
Мій дорогий Перівʼє,
Стосовно інциденту, що виник у Палаті через мій натяк на певні факти з минулого суперника пана де Білліотті на виборах у Воклюзі, — ви просите мене надати «Фіґаро» документи, які я мав у руках, але не зміг зачитати з трибуни і задля яких, у разі потреби, просив закрити засідання. Я не маю заперечень: цей документ повністю міститься в «Щорічнику Лезюра» за 1836 рік, сторінка 153, а також у «Газеті трибуналів».
Передаю вам його під свою особисту й юридичну відповідальність.
Потискую руку,
Поль де Кассаньяк
Ось згаданий документ:
18 лютого 1836 року перед Другим військовим судом департаменту Сена постав підполковник 46-го лінійного полку за таких обставин:
Пан підполковник Таландьє одружився в Провансі в 1827 році з панною Віржіні Ж…, якій тоді було двадцять років. Від цього шлюбу народилося двоє дітей. Аж до останнього часу ніщо не порушувало спокою чоловіка, який цілком довіряв дружині. Його полк перебрався до Парижа, і незабаром після того єдинокровний брат дружини приїхав туди продовжувати навчання; його прийняв зять, який допускав його до свого столу так часто, як той бажав. Молодик навідувався так наполегливо, що це збудило підозри чоловіка; але підполковник відкидав усі думки, що його переслідували, — він не наважувався вірити в перелюб, а тим паче в кровозмішення.
Проте те, що чоловік ледве наважувався підозрювати, слуги вже спостерігали. Підштовхувані цікавістю, вони здобули незаперечний доказ провини своєї пані. Її поведінка з паном Альфонсом стала такою вільною і фамільярною, що прислуга відчувала певну незручність, коли перебувала у вітальні одночасно з цим молодиком: з делікатності вони виходили, і незабаром з кухні вони чули вияви ніжності, якими обсипали одне одного двоє
коханців.
Пан підполковник повідомив дружині свої побоювання і підозри; вона з роздратуванням відкинула ці звинувачення; проте, оскільки вони були обґрунтовані, чоловік захотів переконатися на власні очі.
21 січня пан підполковник повідомив їй про отримане запрошення на бал 25-го числа того самого місяця, бо був цілком певен, що вона скористається цією нагодою, щоб попросити брата прийти до неї на вечерю. Це передбачення чоловіка справдилося: Альфонса запросили, і він був на вечері. Незважаючи на жорстокі передчуття, що охопили його серце, підполковник, щоб не викликати підозр, мусив стримуватися і привітно приймати свого молодого шурина.
Нарешті настала година збиратися на бал. Слуга пішов по екіпаж, і о девʼятій чоловік, якому молодик міцно потиснув руку, спустився вниз, залишивши його у вітальні. Дружина, хоч і простоволоса, захотіла провести чоловіка до вулиці і, перш ніж він сів у екіпаж, обійняла його з найпалкішим сердечним поривом, бажаючи гарно провести час на балу.
За кілька кроків від будинку пан підполковник відпустив кабріолет і таємно повернувся; він пройшов до кімнати слуги і, порадившись з ним, взяв свої два заряджені пістолети; він підійшов до вітальні і крізь два отвори, які він звелів заздалегідь зробити в дверях, переконався, що кровозмісний перелюб очевидний. У цю важку для опису мить чоловіка охопив судомний порух — він різко відчиняє двері і кидається на злочинну пару. Молодший брат тут же підвівся, і перша куля влучила йому лише в ліву руку; дружину, що залишилася лежати на дивані, прикривши руками саме лише обличчя, другий постріл поранив також у ліву руку.
Хоч і поранений, молодик кидається на підполковника і вступає в бійку, в якій марно намагається повалити супротивника; отримавши сильний удар по голові рукояткою пістолета, він тікає, тоді як дружина дотяглася до льоху, де її стогін невдовзі покликав людей з будинку.
Підполковник, залишившись один у вітальні, негайно повідомив полковника і старшого хірурга свого полку, а також комісара поліції кварталу...
Саме у звʼязку з цими фактами пан підполковник Таландьє постав перед військовим судом. Голова наказав закрити засідання для показань слуги і кухарки, у яких були надто технічні подробиці, щоб ця частина слухання могла бути публічною.
Пан майор-доповідач Мевіль на початку обвинувального висновку висловився так: «Факт кровозмісного перелюбу встановлено, і подвійна спроба вбивства також очевидна; проте обвинувачений підпадає під випадок вибачного замаху на вбивство, передбачений статтями 2, 304, 324 і 326 Звичайного кримінального кодексу. Питання, поставлене таким чином і вирішене в дусі обвинувачення, все одно тягнуло б за собою покарання: але Кодекс не міг передбачити випадку, коли перелюб є кровозмісним, і ця обставина, настільки
— надзвичайна, що, певно, посилила обурення обвинуваченого пана підполковника, видається нам також підставою рекомендувати його вашій поблажливості».
Зайве говорити, що підполковника виправдали одноголосно.
Досить цікава подробиця: саме цей полковник Таландьє кількома місяцями пізніше заарештував принца Луї-Наполеона у страсбурзькій справі.
Ось ті факти, на які натякав пан де Кассаньяк.
Ми не дуже розуміємо суперечності, що виникли з цього приводу в лавах лівих, і зокрема з боку пана Альбера Жолі, який заявляв, що має доказ протилежного тому, що твердив пан де Кассаньяк.
Про згаданий факт нагадали самі ж республіканці на виборах 1868 року, коли пан Жант був в одному з паризьких округів суперником пана Емманюеля Араго.
Щодо ж протилежного доказу — якщо хтось може його надати, ми охоче його зафіксуємо».
Щодо жахливого звинувачення проти пана Жанта — треба справді оскаженіти, щоб відшукати таку гидоту, але мені подобається ця злобність — я б сама вдалася до неї, щоб знищити ворога.
Маркуар мені пише.
Флоренція, [четвер] 28 лют[ого] 1878. Шановна панно,
Ваш любʼязний лист від суботи щойно до мене дійшов. Дякую вам тисячу разів. Як я мав честь вам повідомити, карнавал нікудишній — ні кортежу, ні балів, нічого. До того ж він закінчився, і наступного тижня ми вступаємо у Великий піст. Перегони відбудуться тут і в Неаполі, як торік. І якщо це може вас схилити, ми будемо раді вас прийняти. Меліссано тут. Я не бачив його вже кілька днів — він нездужає, — а в мене гостили родичі, які забрали весь мій час: я показував їм галереї та розваги Флоренції.
Як ви можете сватати мені панну Александріну? Вважаю її дуже любʼязною, але зовсім не залицявся до неї. Пан де Перрʼєр — пліткар. Ви до того ж одразу зрозуміли з того, як я про це говорив, що я не довіряв його словам. Досі стояла гарна погода, сьогодні починає псуватися.
Олександр тут, він постійно говорить про одруження, про те, щоб осісти, — чи це вас не спокушує?
Передайте від мене безліч привітань молодій арфістці мого серця. Сьогодні зайду до Меліссано і спитаю, чи він повертається до Неаполя, оскільки вам так важливо, щоб він там був. Підозрюю, що справи в нього кепські, дуже кепські, — але я ніколи не говорю з ним про ці речі. Є кілька вечірок; сьогодні бал на «Skating», але там дуже мало
— жвавості; проте не дозволяйте цьому утримати вас від поїздки — відпочинок піде вам на користь, ви надто втомлюєтеся, ви віддалися своєму мистецтву з надто бурхливою пристрастю і запалом, — ви відновитеся в кліматі Італії, почерпнете нові сили або нові ідеї у спогляданні шедеврів, які тепер побачите зовсім з іншої точки зору, ніж раніше.
Напишіть мені про ваше рішення — я більше не залишаю Флоренцію.
Повторюю вам: все, що може бути вам приємним, буде покладено
до ваших ніг.
Чекаю від вас новин і залишаюся завжди вашим найвідданішим і найслухнянішим.
Ф. де Маркуар
Пані Ван Шайк, яка жила на першому поверсі вашого будинку на Єлисейських Полях, тут на кілька днів. Ходила чутка про смерть вашого дідуся — я її спростував і сподіваюся, що йому й далі кращає. Тисячу привітань вашій родині.
Є люди, як той негідник-депутат, — у яких є все, — а є й інші, як я.

Примітки

Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 3); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «Pourquoi M. de Cassagnac avait demandé le huis clos». ↩
Le Figaro, № 62, неділя, 3 березня 1878, с. 1 — прочитати число на Gallica (BnF). Лист і звіт 1836 року надруковано в рубриці «Figaro Pic-nic», від низу 3-ї до 4-ї шпальти першої сторінки. ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 3); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «A props», «lʼadversaire de M. Billioti, dans», «lire à la tribune et pour lesquels» і «page 153 et dans la Gazette». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 3 і 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «épousa en Provence» і «Mlle Virginie G... alors». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «maitresse», «Poussés par un sentiment», «et bientôt de la cuisine» і «témoignages de tendresses». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «M. le lieutenant-général communiqua» і «ses craintes, et ses soupçons». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «lʼheure de se déposer pour le bal» і «La femme quoique nu-tête voulut». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «prendre les deux pistolets chargés», «s»avança vers le salon», «lʼadultère incestueux été flagrant» і «couverte de ses mains reçoit le second coup». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «à la tête avec la crosse» і «ses gémissement appelèrent». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «M. le lieutenant-colonel Talendier». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «dans le sens de lʼaccusation emporterait encore une peine : mais le Code». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «qui à dû augmenter». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «fut acquité à lʼunanimité». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «Tels sont les fait auxquels». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «dans lʼarrondissement de Paris». ↩
Виправлено за Le Figaro (3 березня 1878, с. 1, стовп. 4); у друкованому виданні (Mon Journal, т. 11): «Du reste quant à la preuve contraire». ↩
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩