Понеділок, 3 вересня 1877

Просто щоб сказати вам, що я ще існую, що мої матері стежать за тим, щоб я їла й тепло вдягалася в холод; решта їх мало цікавить, і щойно я замовкаю — вони забувають, що я казала.
Я могла б розписатися довше, якби описувала свої принади, свій чарівний настрій попри все, свої слова, свої зауваження; коли я себе люблю й починаю знаходити в собі достоїнства — це довга розмова. Але я рідко себе люблю, а останнім часом тільки й роблю, що скаржуся й ненавиджу себе.
Де в мене голова?
Поль пише, що він на вулиці. Батько, не виганяючи його відкрито, зробив йому життя настільки нестерпним — ставлячи в залежність від останнього зі слуг, — що він покинув Гавронці. Іще один, хто поповнив рахунок пана Башкирцева. Сподіваюся, що дядько Олександр поверне його до Гавронців і все знову сяк-так піде, бо зрештою — куди подіти Поля? Він ні до чого не здатний, нічого не знає і нічого не вміє, хіба що, може, стати gentleman-farmer. Але він іще неповнолітній, і навіть якби дали йому управляти якимось шматком землі — жив би жалюгідно і ледве витягував би собі на жалюгідне існування. Дати ж йому землю неможливо — по-перше, тому що він неповнолітній, як я вже казала, а по-друге — він одразу б її проїв.
Я не тішу себе надією побачити, як Поль зацікавиться господарством, сіятиме, збиратиме врожай, продаватиме, управлятиме маєтком зрештою. Краще бути песимісткою.

Примітки

Gentleman-farmer (англ.) — земельний власник, який займається сільським господарством заради задоволення, а не з потреби.