❦
Субота, 26 травня 1877
Ми взяли урок тарантели — це найгарніший і найчарівніший танець у світі. Від нього мов шаленієш. Діна, яка все життя хвалиться, що могла б стати першою танцівницею світу, не зрозуміла з першого разу па, яке я робила, і замість грації та запалу показала саме зухвальство й канканні рухи. Я сказала їй це, бо не можу мовчати, надто коли йдеться про чуже благо, але в глибині душі я задоволена: через мою дурість — Александріну — ця дівчина справді надумала собі купу всього, і хоч яке це було безглузде, зрештою мене це роздратувало.Samedi 26 mai 1877
Потім прийшов мій старий учитель Брюне, з яким ми розворушимо наші здібності до науки й візьмемося за славетний каталог, а це річ серйозна.
Ensuite est venu mon vieux professeur Brunet avec lequel nous allons nous dégourdir les facultés apprenantes, et nous occuper du fameux catalogue qui est une chose sérieuse.
Ах! а потім, а потім я вбралася, мов янгол: панама, сукня з вовняного мусліну, такого тонкого, що аж любо глянути, комір «Шиллер» із валансьєнським мереживом і пояс зі стрічки золотої парчі, вишитої сфінксами в античних барвах, — він гарно стягує талію і шикарний до нестями, як сказала б ця ґризетка Люсі Дюран.
Ah ! et puis, et puis je me suis habillée comme un ange, un panama, une robe de mousseline de laine si fine que c’est un charme, un col Schiller avec des valenciennes et un ruban de ceinture en drap d’or brodé de sphinx en teintes antiques, qui serre bien la taille et est d’un chic épatant comme dirait cette grisette de Lucie Durand.
І я пішла на «Skating»1, де було з десяток людей і Одіффре з інспектором собак! Він уклонився мені, я його не помітила, він уже збирався підійти, коли завдяки своїй відвазі я відкотилася геть.
Et je suis allée au Skating où il y eut une dizaine de personnes et Audiffret avec l’inspecteur des chiens ! Il m’a saluée, je ne l’ai pas vu, il allait s’approcher lorsque grâce à ma bravoure je me suis enroulée.
Яка насолода кататися самій, тобто вміти кататися самій!
Quel plaisir de patiner seule, c’est-à-dire de pouvoir patiner seule !
А потім... увечері той самий місяць, те саме море, ті самі чорні дерева. Ми з Лізою пішли подражнити Марію Леонтіївну, коли вона купалася; мов цнотлива Сусанна, вона вся була закутана в простирадло, тож мені довелося смикнути його, щоб побачити... усе.
Et puis... le soir, la même lune, la même mer, les mêmes arbres noirs. Lise et moi sommes allées tourmenter Marie Leontievena au bain, comme la chaste Suzanne, elle était toute drapée, je fus obligée de tirer le drap pour voir... tout.
Мама й Біховець із Валіцьким повертаються з Монако, ми разом пили чай, і цей клятий генерал узяв мене за руку й почав водити по ній ложечкою.
Maman et Bihovetz avec Walitsky reviennent de Monaco, nous avons pris du thé ensemble et ce chien de général m’a pris la main et commença de passer sa cuillère dessus.
— Навіщо це? — спитали його.
- Pourquoi ça ? demanda-t-on.
— Та хіба ви не бачите, що мадемуазель Марі вкрита шаром цукру завтовшки з палець...?
- Mais est-ce que vous ne voyez pas que Mademoiselle Marie a une couche de sucre épaisse comme le doigt... ?
Мені дуже до вподоби ці лестощі.
J’aime beaucoup cette flatterie.
Ми так сміємося... з Олександра, про нього вже й мови немає, хіба що для того, щоб сказати, що він здох, пропав і таке інше.
Nous rions tant... d’Alexandre, il n’en est plus question si ce n’est pour dire qu’il est crevé, fichu, etc.
На жаль! отже, це ще не було воно! А могло б бути, якби не ці дрібні образи, від яких усе холоне. Так чи інакше, я знову вільна. Але в мене така слабкість до моєї дорогої родини, до моєї любої родини, що мені завжди доводиться думати про Виставку 1878 року, щоб погодитися поїхати до Парижа... Флоренція, як і Вічне місто, цілком мною заволоділа. Я тремчу від самої думки про можливість пристойної зими у Флоренції. Але як? Можна було б... Бог великий, але Виставка повертає мене до тями, а потім, хто знає, що принесе літо, може, я десь зустріну... своїх.
Hélas ! ce n’était donc pas encore cela ! Et ça aurait pu l’être s’il n’y avait pas eu de froissements réfrigérants. D’une façon ou d’une d’autre, je suis de nouveau libre. Mais j’ai un si grand faible pour ma chère famille, pour ma famille chérie qu’il me faut toujours penser à l’Exposition 1878 pour consentir à aller à Paris... Florence comme la Ville éternelle me domine tout à fait. Je suis dans des transes à la pensée de la possibilité d’un hiver convenable à Florence. Mais comment ? Il y aurait moyen... Dieu est grand, mais l’Exposition me rend à la raison, et puis qui sait ce qu’amènera l’été, je rencontrerai peut-être les... miens quelque part.
Знаєте, через горло мені, здається, доведеться їхати до Зодена — ось несподіванка, і не те щоб приємна. Але голос понад усе.
Vous savez, je dois pour ma gorge aller à Soden, je crois, voilà une surprise qui n’est pas précisément charmante. Mais ma voix avant tout.
Як не любити Олександра за ту втіху, яку він дає, за те, як недовго він триває, і за легкий, чарівний спогад, що він по собі лишає?
Comment ne pas aimer Alexandre pour le plaisir qu’il donne, le peu de temps qu’il dure et le souvenir léger et charmant qu’il laisse ?
О! яка різниця з усіма цими справами самолюбства — Одіффре, родинними — Антонеллі. А проте Пʼєтро мене дуже кохав... це невелика розрада. Я надавала цьому забагато ваги, це було для мене таке нове.
Oh ! quelle différence avec toutes ces affaires d’amour-propre - Audiffret, de familles - Antonelli. Et pourtant Pietro m’a beaucoup aimée... c’est une petite compensation. J’en ai fait trop de cas, c’était si nouveau pour moi.
Неаполь і Олександр — два сонячні промені... попри все і всупереч усьому.
Naples et Alexandre sont deux rayons de soleil... malgré tout et quand même.
викреслено[Один рядок закреслено]
[Une ligne cancellée]
Примітки
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩